Основний обов'язок Людини, на мою думку, - бути щасливим.
Якщо врахувати, що відповідно до тлумачних словників, слово "щастя" визначається, як почуття і стан повного, вищого задоволення, а задоволення - почуття задоволення, яке відчуває той, чиї бажання, прагнення задоволені, то неодмінною умовою для того, щоб вести мову про власне щастя, є наявність у Людини свободи.
Свобода ж для мене - це можливість приймати рішення про те, який результат Людина хоче отримати, визначення шляху досягнення цього, а також справжня реалізація та отримання цього результату, - без необхідності узгодження цього з ким би то не було ще.
Інакше кажучи, якщо у мене немає волі, якщо я перебуваю в залежності від чиїх би то не було інтересів і думок, то я не можу бути щасливим за визначенням, так як не маю можливості вибирати, якому власним бажанням присвячувати себе і свої зусилля.
І якщо це так, то, отже, для вирішення питання про реалізацію свого головного призначення - "Бути щасливим", необхідно до цього також вирішити питання про те, щоб бути вільним.
І якщо вирішення питання про свою свободу - це вирішення питання про свою згоду або не погодитися з тим, щоб в моєму житті відбувалися б певні події; і це питання власного вибору в конкретних умовах під впливом обставин, в тому числі що вимагають, часом, подолати страх і свій раніше негативний досвід, то питання про своє щастя - це вирішення питання проходження своїм бажанням, питання досягнення максимального задоволення від цього прямування, а також від його результатів.
Історія шедевра українського бароко почалася з прийняття рішення у 1903 році про спорудження нової будівлі Земської управи, початковий проект якої розробив Олександр Іванович Ширшов (1869 -) у стилі французького ренесансу.
Однак після розгляду цього варіанту проекту, будівельна комісія міської думи вирішує, що нова будівля повинна відповідати сучасності з урахуванням нових течій в українській архітектурі. Настільки яскраво виражений український стиль в обробці зовнішнього оздоблення та внутрішніх інтер‘єрів..
2005 рік став знаковим для музею, який став дипломантом Першого Всеукраїнського фестивалю “Музей третього тисячоліття”.
АРХІТЕКТУРА:
Полтавського губернського земства, спроектовано в стилі українського модерну, – триповерховий корпус, перший поверх з яких – цокольний, декорований рожевим гранітом. Центральна частина з двома вежами і високої стрілчастої дахом виступає від основної частини, з боків якої розташовані ризаліти.
Майоліка і кераміка, прикрашають фасад (герби всіх повітових міст Полтавської губернії початку ХХ століття) і внутрішній інтер‘єр будівлі музею (рослинно-квітковий і геральдичний орнамент), спочатку були виготовлені в Миргороді та Опішні, а головний вхід прикрашає “дерево життя”, майстерно вирізане на дверях.