Перша книжка, що я прочитала сама, був збірник російських народних казок. Чарівний мир, де живуть Змії-Гориничи, Василиси Прекрасні й Ивани-Царевичі, де звірі розмовляють, а в лісі можна побачити лісовика й наткнутися на хатинку Баби-Яги, не міг мені не сподобатися
И дотепер я найбільше люблю казки, все чарівне й незвичайне. Краща ж казка, як мені здається, це книга Льюиса Керролла «Аліса в Країні Чудес».
Крім того, мені подобається знайомитися з людьми за до книг, переймати життєвий досвід письменників, їхнє знання людей, які вони вкладають у свої добутки, бачити далекі часи й країни очами тих, хто жив у ту епоху. Ніщо не здатне замінити книгу: ні краща у світі театральна постановка, ні фільм талантливейшего режисера
Моє покоління не вміє читати. Природно, я не маю на увазі вміння складати букви в склади, а склади – у слова. Ні, мовлення зовсім про іншому: ми не вміємо одержувати задоволення від книги, співпереживати героям, цінувати талант письменника і його майстерність володіння словом. Диск із голлівудським бойовиком або новою комп’ютерною грою значить для будь-якого одиннадцатиклассника набагато більше, ніж все зібрання творів Достоєвського, і виключень із цього правила, на жаль, дуже небагато. Це ставиться не тільки до мого покоління: поступово зникати культура читання початку вже давно.
Можливо, це відбувається тому, що в останні десятиліття життя стало набагато динамичнее й у людей бракує часу на читання. Крім того, книзі складно суперничати з постійно, що з’являються новинками, кіно, можливостями Інтернету, комп’ютерними іграми. Поступово класична література стає доступної відносно невеликій кількості людей, які здатні зрозуміти й оцінити пропоновані нею скарбу
2)Кожен раз коли пензлик чи олівці потрапляють до мене у руки, я опиняюсь у світі дивовижної фантазії. Яскраві барви одразу ж прикрашають сіру рутинність і серце наповнює тепле хвилювання – чи вдасться передати на папері свої думки. Я дуже люблю малювати і вважаю свій інтерес дуже корисним, тому що саме картини допомагають людям розвиватися духовно. Кожен раз коли у моїй голові зароджується сюжет нової картини, я намагаюся передати всі порухи моєї душі у плавних лініях або ж нестриманих мазках. Я сподіваюсь, що у майбутньому я стану відомим художнико і мої картини будуть дарувати натхнення іншим.
Джерела народної поетичної творчості, або фольклору (від англійського folk -1оге – народне знання, народна мудрість), беруть початок у далекій давнині. У ті далекі часи люди не вміли писати, тому всі свої знання передавали в усних оповіданнях. Народна мудрість знайшла відбиття й втворчестве.
Варто відзначити, що фольклор це не тільки мистецтво слова, усна поезія. У ньому також присутні елементи театралізації – жести, інтонація, міміка, тому що всі добутки виконуються вживую. Наприклад, частівки дотепер співають під акомпанемент гармоні або балалайки, нерідко невід’ємною частиною пісень є танець. Таким чином, усна народна творчість органічно з’єднує в собі характерні риси декількох видів мистецтв
Завдяки тривалому шляху історичного розвитку, у фольклорі знайшли відображення самі різні сторони життя народу, фольклор відрізняється жанровим багатством і розмаїтістю. Це прислів’я й приказки, загадки й казки, календарна й сімейно – побутова обрядова поезія, билини, легенди, перекази, а також балади, історичні й ліричні пісні, драматичні добутки, частівки, дитячий фольклор
Крім загальних жанрів, таких, як казки, загадки, прислів’я, у фольклорі кожного народу є тільки йому властиві різновиди. Так, тільки в українській народній творчості існують коломийки й думи, але немає властивих росіянинові фольклору частівок і билин
У фольклорі дуже велике значення мають традиції. Це виражається в тім, що протягом багатьох сторіч зберігається відносна стійкість «словесного тексту наспіву й характеру виконання», сюжетних ліній і героїв, виразних засобів і форм. Тобто від покоління до покоління добуток передається без істотних змін. У результаті такого підходу, по записах, зробленим збирачами фольклору в XVII-XIX століттях, можна скласти уявлення про билини XI-XIII сторіч або про історичні пісні, складених 500-600 років назад.
Усна народна творчість є не тільки коштовним внеском у скарбницю світової культури, але й має важливе пізнавальне й естетическое значення.
