Архип Іванович Куїнджі - майстер світла. Світло в його картинах передає емоції, тому полотна грають, Залучаючи до себе вніманіе.вошел в історію російського живопису як майстер світлових ефектів.
"Рання весна" - пейзаж.
Ми бачимо прокидається природа. Річка ділить картину на частини, втім, як і горизонт, що спонукає поглядає на неї уважно розглядати вигини річки і "минає" небесне склепіння.
Лютий - самий примхливий місяць зими, коли зима ще не покинула, а весна вже вітає. Лід на річці тане, але не зламаний зовсім. А в лівого краю і в центральній частині вже вода. Снігові гори майже зникли і стали сірими. Понуро. Але зміни відчуваються, завдяки сонячному світлу. Навіть ліс, що знаходиться майже на рівні горизонту, здається світлим. Через хмарне небо проглядає щось світло-блакитне. А ось на передньому плані - зелено. Напевно, зелений і взимку, і влітку, мох. Картина здається "летить" через поєднання різних тонів блакитного при описі води і неба. У центрі - російський символ береза. Її стовбур в чомусь нагадує річці, а гілки спрямовані в небо. Вони тільки в травні покриються смарагдовим клейкими листочками, але вже вітають принцесу Весну.
Весна - час відродження і надій. Куїнджі дарує свято, нашим душам, виконавши свій задум за до світлих фарб, передає нам своє життєлюбність і чудовий настрій.
Життя - це безцінний дар, яким людина повинна донрожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненним у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів. Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним. Псевдопатріоти не цінують життя, бо вони - диванна картопля. Це ті, хто вміє прекрасно говорити, замилювати очі, і нічого не робити задля блага свого краю. Тільки те й роблять, що переховуються від війни. Такі люди не бачать душею Україну і все, що вона добула. Незалежно від того, чи це військовий, чи лікар, чи учитель, на кожній людині лежить відповідальність за чиєсь життя. І якщо хтось халатно буде ставитися до своєї справи, не цінуючи життя інших, гріш ціна такій особі. Лише той гідний життя, хто не говорить про любов до Батьківщини, а працює і живе задля ї процвітання, примножуючи набуте.
Наше життя минає непомітно. Сьогодні я хотів би повернути вчорашнє, та це неможливо. Хіба що хтось збудує машину часу і здійсниться мрія багатьох - повернутися у своє дитинство, свої юні студентські роки. Але, на жаль, це призвело б до непоправних наслідків: катастрофи, війни, хвороби тощо. Я вважаю, що яскраві моменти створюємо ми - люди. Тому яскраве запам'ятовується найкраще. Це ті моменти, заради яких варто жити: незабутні дитячі враження від сонячного лоскотання, жалючої кропиви, духмяних квітів і трав, легенького вітерцю під час купання у річці; злети і падіння шкільного періоду; подорожі світом. Час від часу я пригадує все, що зі мною були. Це доволі цікавий процес. Перебираю світлини свого життя так, ніби гортаю їх за до планшета. Отже, творцями митей є ми самі. Якщо ми не пригадуватимемо минулого, ми не матимемо майбутнього. Наостанок скажу словами Ліни Костенко: "І час летить, не стишує галопу (...) А ми живі, нам треба поспішати".
Архип Іванович Куїнджі - майстер світла. Світло в його картинах передає емоції, тому полотна грають, Залучаючи до себе вніманіе.вошел в історію російського живопису як майстер світлових ефектів.
"Рання весна" - пейзаж.
Ми бачимо прокидається природа. Річка ділить картину на частини, втім, як і горизонт, що спонукає поглядає на неї уважно розглядати вигини річки і "минає" небесне склепіння.
Лютий - самий примхливий місяць зими, коли зима ще не покинула, а весна вже вітає. Лід на річці тане, але не зламаний зовсім. А в лівого краю і в центральній частині вже вода. Снігові гори майже зникли і стали сірими. Понуро. Але зміни відчуваються, завдяки сонячному світлу. Навіть ліс, що знаходиться майже на рівні горизонту, здається світлим. Через хмарне небо проглядає щось світло-блакитне. А ось на передньому плані - зелено. Напевно, зелений і взимку, і влітку, мох. Картина здається "летить" через поєднання різних тонів блакитного при описі води і неба. У центрі - російський символ береза. Її стовбур в чомусь нагадує річці, а гілки спрямовані в небо. Вони тільки в травні покриються смарагдовим клейкими листочками, але вже вітають принцесу Весну.
Весна - час відродження і надій. Куїнджі дарує свято, нашим душам, виконавши свій задум за до світлих фарб, передає нам своє життєлюбність і чудовий настрій.