1. Україно моя, мені в світі нічого не треба тільки б голос твій чути і ніжність твою берегти (А. Мал.). 2. Засни, засни мій синочку, малаядитино!(П. Мирн.). 3. Прощай, синє море, безкрає просторе (Л. Укр.). 4. Дзвени моя пісне, крилата в вітрах світової весни (В. Сос.). 5. Кобзарю, знаєш нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Кост.). 6. Я люблю тебе, поле, простір твій широчінь твої пахощі й цвіт (П. Дор.). 7. Слово моя ти єдиная, зброє ми не повинні загинуть обоє! (Л. Укр.) 8. О мово рідна, їй гаряче віддав я серце недарма (В. Сос.). 9. Зіроньки ясні небо покрили, вийди дівчино, серденько миле(н.тв.).11. ―Миколко, будь уважний!‖–тихим спокійним голосом просить вчителька (В. Свят.). 12. Місяченьку наш голубоньку, ходи до нас вечеряти! (Т. Шевч.). 13. Воскреснемо брати і сестри, бо земля наша хоч і розп’ята на хресті історії але свята (Я. Гоян). 14. Я всі слова свої не злі всю душу пристрасної вдачі всі почуття мої гарячі тобі Вітчизно, віддаю(П. Ворон.).15. Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти! (Л. Укр.)
Кожна пора року по-своєму змінює садок біля мого дому.
Взимку він спить під білим покривалом. Іноді пташка порушить цей глибокий сон. Весною яблуня, малина, смородина одівається у чудовий білий цвіт. На клумбах звеселяють погляд острівці різнобарвної примулки: жовтий, білий, фіолетовий. Літом зелений колір набуває насиченого відтінку. Весело щебечуть пташки. Чарівниця осінь дарує щедрий урожай червоних та зелених соковитих яблук. Розфарбовує листя у жовтий і золотистий кольори. Сухе листя опускається на землю. Дбайливі господарі зберуть опале листя та сухі гілки. Сад уже в очікуванні зими.
2.б
Объяснение: