З давніх-давен люди звертаються до Бога з молитвою, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту. Охоронцем домашнього вогнища завжди вважався вуж, а оберегом господи від грому і пожежі – півень. Найсильнішою захисни-цею всього живого є Мати-Берегиня. Люди малювали їх зображення на стінах житла, вишивали, ліпили з глини. Але найбільшу силу ці обереги мають, якщо їх написати на білому яєчкові. Вважали, якщо в кожній сім'ї будуть писати писанки з такими символами, то сім'ю минатимуть біди.
Своє значення мали і кольори.
Жовтий – символ сонця і зірок, врожаю.
Червоний – колір радості та повноти духу, любові.
Зелений – пробудження природи.
Синій – небеса, вода, повітря.
Блакитний – чистота.
Коричневий, у різних відтінках чорний – символ землі.
Розмальовування писанки – це вже своєрідний ритуал. Пишуть її, помившись, у чистій хаті біля вогнища (свічки), коли домочадці полягали спати. Для розпису вибирають ціле яйце, не тріснуте, бажано домашнє, щоб було запліднене, інакше втрачається його магічна сила, і ні в якому разі яйце не вариться, бо з вареного не буде життя. За законом писанкарства, оберіг має зберігатися рік, до чергового Великодня, а потім пишеться нове яйце, адже протягом року в людини щось змінюється в життя, вона прагне чогось іншого, відповідно, замовляє щось нове для себе. Стара писанка закопується в землю. Викидати її чи бити не гоже.
Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Писанка – це оберіг життя.
Писанка не є суто великоднім атрибутом, як більшість гадає. Її писали протягом року до різних свят, на весілля, дарували на добробут.
За традицією, писанки пишуть дівчата і жінки. Дівчата, щоб прикликати щасливу долю. Бездітні, щоб дитину народити. Їм радять три роки підряд писати по 12 писанок і роздавати дітям. Господині, щоб у хаті були злагода і достаток, щоб усі були здорові і веселі.
Магією писанкарства володіли лише окремі жінки, обов'язково заміжні, які мали повноту: чоловіка, дітей, добробут у хаті, були щасливі у шлюбі. Чоловіки писанок не писали, вони – воїни. А виготовлення оберегів, яким власне і є писанка, було прерогативою жінок-берегинь. Писати обереги – це свята нагорода жіноцтва.
Писанки – то вже частина народної магії, справжня таїна, яку не кожному збагнути й осягнути.
Яйце взагалі є атрибутом магічності. Навіть чисте, нерозписане. А розпис – це своєрідний код, який лише підсилює магію яйця.
Писанка може бути закодована як на позитив, так і на негатив. Тому купувати писанки, не вміючи їх читати, не варто. Тим більше видуті, тобто писані на порожньому яйці.
Кожна писанка – це окремий маленький світ. Помиляється той, для кого мереживо на писанках – просто набір знаків-прикрас.
Символічними знаками на магічному яйці людина кличе до себе тепло й добробут, орнаменти на писанці стають ніби мальованою молитвою до весни. Кожен орнаментальний мотив і колір – ніби окрема літера абетки. Поєднуючись на писанці, ці "літери" творять послання, охоронну молитву за того, кому призначений оберіг.
Символи-малюнки надавали писанці сили, яка допомагала в біді, забезпечувала родинний добробут. Різноманітність їх віддзеркалює регіональні особливості. Однак деякі символи можна зустріти в усіх районах України.
Тематика писанкових орнаментів пов'язана з характером селянської праці, звичаями та обрядами, оспівуванням землі, небесних світил, знарядь праці, природи. Орнаменти писанок пов'язані також із місцевою міфологією. Узори писанок – геометричні, рослинні, побутово-предметні, декоративні. Чим більше барв у писанці, тим вона магічніша і наврочить кращу долю.
Освячену писанку з давніх-давен клали до першої купелі немовляти, щоб зростало на силі. Писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця. Клали під поріг стайні, щоб добре велося худобі. Зводячи нову хату, в кожнім кутку клали по писанці. Наші прадідусі й прабабусі вірили, що писанка охороняє оселю від пожежі, блискавки та різних напастей. Шкаралупи від пофарбованих яєць раніше ніколи не викидали у смітник і не віддавали курям;
їх закопували у землю чи викидали в бистру воду. Наші предки вірили, що за сорок днів (тобто на Вознесіння) вони допливуть до рахманів – на той кінець світу, де живуть безгрішні земляки – й оповістять їх, що воскрес Ісус Христос.
А закінчити хочеться легендою про писанку. Доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай знехтують, тоді зло звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає зло. Отже, пишімо писанки!
Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
У житті людському різне трапляєтся.Іноді все,що відбуваєтся з тобою,здаєтся цілком логічним і зрозумілим наслідком зробленого тобою раніше, і тобі здаєтся,що твоя доля повністю у твоїх руках,і ти все тримаєш під своїм контролем.А іноді деякі ситуації й події звалюются на тебе, мов сніг на голову.Народна мудрість каже: Посієш вчинок - пожнеш звичку.Всім хочеттся мати позетивний результат. Але ж поки не буде докладено зусиль не буде й результату.Не посієш - не пожнеш. Для досягнення того ж сімейного благополуччя потрібно в однаковій мірі як чоловікові,так і жінці докладати зусиль.Треба навчитись жертвувати чимось своїм ради спільного блага.Як це зробити? Потрібно вчитись .Премудрий соломон казав золоті слова Від браку знань народ страждає.
Писанка:
З давніх-давен люди звертаються до Бога з молитвою, здіймаючи руки до неба, благаючи захистити від лиха та зла. Тому рука, розкрита долоня стала символом захисту. Охоронцем домашнього вогнища завжди вважався вуж, а оберегом господи від грому і пожежі – півень. Найсильнішою захисни-цею всього живого є Мати-Берегиня. Люди малювали їх зображення на стінах житла, вишивали, ліпили з глини. Але найбільшу силу ці обереги мають, якщо їх написати на білому яєчкові. Вважали, якщо в кожній сім'ї будуть писати писанки з такими символами, то сім'ю минатимуть біди.
Своє значення мали і кольори.
Жовтий – символ сонця і зірок, врожаю.
Червоний – колір радості та повноти духу, любові.
Зелений – пробудження природи.
Синій – небеса, вода, повітря.
Блакитний – чистота.
Коричневий, у різних відтінках чорний – символ землі.
Розмальовування писанки – це вже своєрідний ритуал. Пишуть її, помившись, у чистій хаті біля вогнища (свічки), коли домочадці полягали спати. Для розпису вибирають ціле яйце, не тріснуте, бажано домашнє, щоб було запліднене, інакше втрачається його магічна сила, і ні в якому разі яйце не вариться, бо з вареного не буде життя. За законом писанкарства, оберіг має зберігатися рік, до чергового Великодня, а потім пишеться нове яйце, адже протягом року в людини щось змінюється в життя, вона прагне чогось іншого, відповідно, замовляє щось нове для себе. Стара писанка закопується в землю. Викидати її чи бити не гоже.
Писанки, на відміну від крашанок, у їжу не вживають, адже це обереги. Писанка – це оберіг життя.
Писанка не є суто великоднім атрибутом, як більшість гадає. Її писали протягом року до різних свят, на весілля, дарували на добробут.
За традицією, писанки пишуть дівчата і жінки. Дівчата, щоб прикликати щасливу долю. Бездітні, щоб дитину народити. Їм радять три роки підряд писати по 12 писанок і роздавати дітям. Господині, щоб у хаті були злагода і достаток, щоб усі були здорові і веселі.
Магією писанкарства володіли лише окремі жінки, обов'язково заміжні, які мали повноту: чоловіка, дітей, добробут у хаті, були щасливі у шлюбі. Чоловіки писанок не писали, вони – воїни. А виготовлення оберегів, яким власне і є писанка, було прерогативою жінок-берегинь. Писати обереги – це свята нагорода жіноцтва.
Писанки – то вже частина народної магії, справжня таїна, яку не кожному збагнути й осягнути.
Яйце взагалі є атрибутом магічності. Навіть чисте, нерозписане. А розпис – це своєрідний код, який лише підсилює магію яйця.
Писанка може бути закодована як на позитив, так і на негатив. Тому купувати писанки, не вміючи їх читати, не варто. Тим більше видуті, тобто писані на порожньому яйці.
Кожна писанка – це окремий маленький світ. Помиляється той, для кого мереживо на писанках – просто набір знаків-прикрас.
Символічними знаками на магічному яйці людина кличе до себе тепло й добробут, орнаменти на писанці стають ніби мальованою молитвою до весни. Кожен орнаментальний мотив і колір – ніби окрема літера абетки. Поєднуючись на писанці, ці "літери" творять послання, охоронну молитву за того, кому призначений оберіг.
Символи-малюнки надавали писанці сили, яка допомагала в біді, забезпечувала родинний добробут. Різноманітність їх віддзеркалює регіональні особливості. Однак деякі символи можна зустріти в усіх районах України.
Тематика писанкових орнаментів пов'язана з характером селянської праці, звичаями та обрядами, оспівуванням землі, небесних світил, знарядь праці, природи. Орнаменти писанок пов'язані також із місцевою міфологією. Узори писанок – геометричні, рослинні, побутово-предметні, декоративні. Чим більше барв у писанці, тим вона магічніша і наврочить кращу долю.
Освячену писанку з давніх-давен клали до першої купелі немовляти, щоб зростало на силі. Писанку приорювали в полі, щоб краще родило жито-пшениця. Клали під поріг стайні, щоб добре велося худобі. Зводячи нову хату, в кожнім кутку клали по писанці. Наші прадідусі й прабабусі вірили, що писанка охороняє оселю від пожежі, блискавки та різних напастей. Шкаралупи від пофарбованих яєць раніше ніколи не викидали у смітник і не віддавали курям;
їх закопували у землю чи викидали в бистру воду. Наші предки вірили, що за сорок днів (тобто на Вознесіння) вони допливуть до рахманів – на той кінець світу, де живуть безгрішні земляки – й оповістять їх, що воскрес Ісус Христос.
А закінчити хочеться легендою про писанку. Доля світу залежить від того, скільки писанок кожного року пишеться. Доки пишуть писанки, світ буде існувати, а коли цей звичай знехтують, тоді зло звільниться зі своїх залізних пут і знищить світ. Цей диявол живе під землею, прикутий до скелі ланцюгами. Щороку він посилає своїх слуг навколо світу, щоб ті підглянули, чи пишуться ще писанки і скільки їх написано. Коли багато, то залізні пута міцно стискають диявола, і він втрачає силу, бо людська любов перемагає зло. Отже, пишімо писанки!