Объяснение:
Жила-была Весна. Уже пришло её время царствовать, но Зима никак не хотела уступать Весне дорогу. Долго шла Весна тайком, прячась от ветров и снегопадов, вьюг и метелей. Переступала тихонечко, незаметно, чтобы Зима её не видела, и не стала чинить препятствия. А то возьмёт да ненароком вышлет ей навстречу своё снежное войско.
Но всё сложилось удачно. Весна пришла и начала шлёпать по лужам.
— Ты зачем, Весна, гонишь талые снега?
— Чтобы разбудить природу, поторопить подснежники, выстелить полянки мягким, зелёным бархатом.
Подмигнула Весна солнышку – оно засветило ярче, помахала рукой небу – и небесная лазурь заиграла красками.
Но что это? Весна вдруг внезапно расстроилась. Она увидела берёзку, сломанную снегопадом. Подняла Весна березку, прислонила её к рядом стоящей липе, а место слома затянула потуже своим платочком.
Выздоравливай, берёзка! Грейся под лечебным солнышком, вдыхай свежий, весенний воздух.
А тебе, Весна, спасибо! За доброту, за тепло, за березку!
Поснідавши, Гнат узяв сокиру і подався на двір.
Займався пишний січневий ранок. Золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.
Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.
Гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. Стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…
Помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, Настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.
Біле шитво вкрило її коліна. Настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. В хаті було чисто та гарно, як у квітничку. З білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. Чепурний комин білів, аж сяяв. Долівка була гладенька та жовта, як віск. Веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані, як військо.
Настя любила свою веселу, теплу хату. В сій маленькій хатині зазнала вона щастя.
