У мене є мама. Вона чарівна. У неї дуже красиві виразні сіро-зелені очі. Моя мама дуже багато чого вміє: мити посуд, смачно готувати, водити машину — відразу все й не перерахувати.
Мама дуже смілива. Вона класно катається зі мною на гірських лижах. А влітку навіть каталася по Чорному морю на водному мотоциклі! Загалом, мама полюбляє екстремальні види спорту.
Матуся щодня відвозить мене в школу, а потім їде на роботу. І як вона все це встигає? Я знаю, що моя мама завжди до , завжди підтримає всю сім’ю, аби нам усім було добре.
ответ:Переді мною картина. Це автопортрет Тараса Григоровича Шевченка. Поет сам намалював себе. Коли йде мова про Шевченка, то згадується літня досвідчена людина. А на цій картині зображено юнака. Тут Шевченкові двадцять шість років. У нього чорне волосся, густі чорні брови, високе чоло, прямий ніс. Звичайний юнак, у якого попереду все життя.
Увагу привертають очі. Це ті самі, знайомі нам, "шевченківські" очі. Вони дивляться уважно і невесело. Чому не посміхається молодий поет? Де його юнацька посмішка? Можливо, замислився Шевченко над злиденним життям народу? Можливо, не дають йому спокою горе і біда навколо? Очі поета сумують, бо багато лиха зазнав у житті і він сам. Багато випробувань у нього ще попереду. Можливо, він їх уже відчуває?
Здається, з картини Шевченко вдивляється в нас. Здається, що його губи зараз розімкнуться і він почне говорити. Які слова він скаже нам з портрета? Я думаю, що це будуть слова його чудових віршів.
Объяснение:
Двотисячний рік (двохтисячний рік → підмет ) – знаменна віха в історії християнства. Шлях через Дніпрові пороги вимірювався шістьма тисячами (обставина – · – · –) кроків. Після шеститисячного (означення ) кроку перед човнами відкривалося чистоводдя, серед якого вигрівався на сонці острів Хортиця. 1792 року (тисяча сімсот дев'яноста другого року → обставина – · – · –) тринадцятитисячне (означення ) козацьке військо з Нової Січі було переселене урядом на Кубань.