Складіть за схемою складнопідрядне речення.
1. [ ], (куди...).
1. Чоловік, похиливши голову, брів, куди вела його дорога.
2. [ звідти] , (звідки...).
2. До прийшла звідти, звідки її зовсім не чекали.
3. ( з того часу як...), [ ].
3. З того часу як Іван закінчив школу, він не бачив своїх однокласників.
4. [там, (де...), ].
4. Там, де струмок повертав ліворуч і звужувався, був невеликий місток.
5. ( щойно...), [ ].
5. Щойно задзвонив телефон, Марійка підняла слухавку.
6. [ ], (як тільки...).
6. Дідусь візьме мене на полювання, як тільки я підросту.
Зазвичай ми виходимо з певних уявлень про добро і зло, про хороше і погане, про правильному чи неправильному, коли щось робимо, в даному випадку, кого-небудь шкодуємо. Також, ми накладаємо ту ситуацію, в якій опинився інша людина на самих себе і таким чином, шкодуючи його, ми як би і себе шкодуємо. Тобто, ми виходимо з того, що в певній ситуації людини треба іти, саме пошкодувати, що не підбадьорити, чи не проігнорувати, не щось ще з ним зробити, а саме пошкодувати. Отже, опинившись в точно такій же ситуації, ми розраховуємо на те, що нас теж пошкодують. І що ж у нас в результаті відбувається? А відбувається те, що в одних ситуаціях, наша жалість дійсно приносить користь, як нам самим, так і тим людям, яких ми шкодуємо, а в інших вона шкодить і їм, і нам, або тільки нам. Ну, наприклад, ви пошкодували свого дитину, яка впала, припустимо, з гойдалок і боляче вдарився. Йому боляче, образливо, він потребує підтримки з вашого боку, яку ви можете надати йому у вигляді жалю. Він хоче, щоб його іли, і ви це робите. І коли ви його шкодуєте, ви таким чином показуєте йому свою любов і турботу, що зміцнює його довіру до вас і закладає в ньому самому зернятко любові до інших людей, в першу чергу до вас. Тобто, коли ми когось шкодуємо, ми показуємо цій людині, що він нам не байдужий, а в деяких випадках ми даємо йому зрозуміти, що любимо його, що співчуваємо йому, що ми поділяємо з ним його біль, страждання, образу та так далі. У таких ось ситуаціях жалість дуже корисна. Сама по собі доброта дуже корисна - вона робить нас людьми.
Так що нам потрібно вміти жаліти людей, нехай не всіх і не завжди, але в цілому ми повинні вміти це робити, бо це дуже корисний навик. Адже в жалості потребують багато людей, особливо діти, які чекають її перш за все від своїх батьків. Але й багато дорослих, теж дуже люблять, коли їх жаліють. Люди чекають жалю від інших, вони часто на неї розраховують, вони шукають її. І якщо ви зможете їм цю жалість дати, коли це потрібно - ви ввійдете до них в довіру, що іноді, погодьтеся, дуже важливо, для встановлення корисних зв'язків. Якщо ж ви будете безжальним, холодним, байдужим до інших людей людиною, яка не робить для них нічого хорошого, то навряд чи ви зможете заручитися їх підтримкою, коли вам це буде необхідно. Мало хто горить бажанням до тим, хто сам ніколи і нікому не допомагає. Так що жалість, як один із проявів доброти, в цьому світі має свою ціну. Хоча нерідко люди користуються нашою жалістю, самим що ні на є безжальним і аморальним чином. Вони можуть маніпулювати нами з її до або просто бути невдячними за те, що ми їх пошкодували. Що є то є. Упевнений, ви стикалися з такими людьми, які плювали вам в душу у відповідь на вашу жалість і доброту. Проте, через таких от людей, не варто думати, що наша жалість - це наш ворог. Це не так. Наша жалість може бути і нашим союзником, що допомагає нам встановлювати теплі і дружні відносини з багатьма людьми, особливо з тими з них, кого прийнято називати нормальними людьми. Тому дуже переживати з приводу виниклих у вас проблем з-за прояви цього почуття, не варто. Необхідно лише почати його контролювати, щоб розуміти, кого і в якій ситуації вам варто іти, а до кого поставитися холодно і з байдужістю. Ось тепер саме на це і давайте звернемо з вами свою увагу.