Марина: Привіт!
Оксанка: Здоров, Маринка! Як справи?
Марина: ти уявляєш, я сьогодні вперше допомагала мамі фарбувати наш паркан!
Оксанка: Неймовірно! А яку фарбу використовували?
Марина: Різні і червону, і фіолетову, і жовту, навіть помаранчеву!
Оксанка: Це просто чудово. Я також сьогодні допомагала своїй матусі.
Марина: А як ти допомагала?
Оксанка: Зранку попребирала в кімнаті, потім помила посуд.
Марина: Молодець! Плідно ми сьогодні попрацювали, потрібно відпочити.
Оксанка: Ти права. Завтра зустрінемося. До зустрічі!
Марина: Бувай!
Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.
Объяснение:
Вітчизняний ринок свіжих продуктів, так званий фреш-маркет, досить обмежений і низькою купівельною спроможністю, і великими обсягами виробництва, що тиснуть на ціну. Щоб яблучний сад приносив прибуток, при його закладанні слід одразу орієнтуватися на цільовий ринок, на який планується постачання фруктів, і експорт. Це правильний шлях,однак закордонного споживача цікавлять фрукти лише з найвищими критеріями якості та безперебійні поставки цілий рік. Про те, які вподобання споживачів різних країн та у чому полягає філософія успішного садівництва, розповів Володимир Гуржій, керівник USPA Fruit — підприємства, що постачає українські яблука до 17 країн світу.
Пане Володимире, чи вміють в Україні вирощувати якісні яблука?
Є низка достатньо професійних підприємств, з-поміж яких сімейні компанії, де про сад дбають, як про дитину: члени сім’ї самі сідають за кермо трактора, вивчають агрономічні процеси. Такі господарства розвиваються переважно еволюційно.
А є компанії, побудовані за кошти інвестора, де одразу закладався надсучасний сад. Вони стартують на більш високому технологічному рівні, але це зовсім не означає, що вони виробляють якіснішу продукцію, ніж невеликі компанії. Це просто два різні підходи, з точки зору менеджменту, управління та інвестицій.