-Привіт матусю!
- Привіт донечка
-Як день в школі пройшов?
-Нам сьогодні розповідали про дієсло,але я нічого не зрозуміла.Звідки воно взялось взагалі?
-Ну тоді слухай.
Була собі дівчинка і звали її Іменник. Сумно її було без друзів. Але одного дня вона побачила оголошення що з інших міт приїдуть частини мови. ТАк як вона жила в Іменниковні, там живуть лише іменники. Іменник хотіла собі нових і незвичайних друзів.Тож вона прийняла рішення пійти на той фестиваль. Довго вона вібирала одяг.
Але залишилась на жовтогарячій сукні.
Прийшла вона на фестиваль.Як раз приіхали дієслова.
-Привіт, я Іменник. А тебе як звать?
-Я дієслово.
Гарний він був.Іменник закохалась в нього по самі вуха.
-А на яке запитання ти відповідаеш?
_Що зробив, що зробить і що робитиме.
-В нашому місті таких ще не було.
Слухай,а давай дружити. Я і моя сім*я вирішили сюди переїхати.
-Як класно. Давай.
Вже пройшло 4 роки думаю ви і самі здогадалися що вони одружилися.
Іменник родила хлопчика.Чомусь-це був прикметник, але це зовсім інша історія..
-Тепер мені все зрозуміло!
Объяснение: Надеюсь
Объяснение:
Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"
До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...