1. Олесю, підемо сьогодні гуляти, адже надворі так тепло та свіжо? 2. Справді, дідусь мав рацію - зима буде тепла. 3. Всі пішли в місцевий музей, окрім Тараса, який захворів. 4. Сину, чи підеш ти за фруктами в магазин? 5. Слухайте, завтра контрольна робота з української мови! 6. Зачаровані красотою краєвидів, вони забули про своє завдання з біології. 7. Ой чи чула, дівчинонько, як я тебе кликав? 8. На жаль, через своє хвилювання вона не склала ЗНО. 9. Почувши голос дібров, хлопчик зрадів. 10. Васю, а скільки ти прочитав творів на канікулах?
Я часто бачу в саду метеликів-кропивниць або ж кропив'янок. Вони невеликі, але помітні. У цих метеликів цегляно-червоні крильця з великими чорними цятками. Метелики цього виду, звичайно, носять таку назву не тому, що п’ють кров. Просто їхні гусениці виростають на кропиві.
Крила кропивниць гарної форми, верхня їхня частина виступає в порівнянні з нижньою. Зубчасті краї крилець мережані чорно -білим. Завдяки цим прикметам кропивницю не сплутаєш з будь-яким іншим метеликом.
Якщо метелик сидить на квітці, то можна побачити також нижню частину його крил. Але вона зовсім неяскрава, сіро-бурого кольору з широкою жовтою смугою.
Я люблю гати за метеликами цієї породи. Особливо, коли по саду їх літає декілька. Або коли метелик сидить на квітці, рівненько розправивши крила. Здається, простягнеш руку та обережно візьмеш у долоні це диво. Але варто потягнутися за нею, як кропив'янка вже знову тріпоче крильцями в повітрі.
2. сто двадцять чотири двері