До природи потрібно ставитись дбайливо,з охайністю та любов ю,чи не так?Адже саме природа дає нам відчуття гармонії та відчуття прекрасного. Згадайте,як багато людей на свята йдуть відпочивати до лісу чи на берег річки.Чому саме туди? Тому що, крім відпочинку, людина розвиваеться естетично,навіює собі відчуття прекрасного та просто проводить вільний час на чистому повітрі.А щоб природа "давала" нам саме такі відчуття,ми повинні віддавати те саме,ми повинні зберігати її чистою,любити її,як себе.
Жила-була одна баба. Нікого в світі у неї не було, і жила вона дуже бідно. Стара з ранку до вечора пряла вату. Напрядет клубок і продасть - на ці гроші вона і жила.Ось скінчилася у баби вата, а нову не на що було купити. Сиділа баба і гірко плакала, скаржачись на свою частку. Так сильно плакала стара, що сльози потекли в неї струмками і перетворилися в річку ...Бабі здалося, що на цій річці швидко закрутилися млини, від пишних коробочок бавовни її двір перетворився на біле-пребелое поле ...До старій підлетіла сорока і сказала:- Шак-Шак-Шак! Матушка, не візьмеш мене сторожити твоє бавовняне поле?- Що ти за це візьмеш? - Спитала стара.- Шак-Шак-Шак! Мені вистачить половини врожаю з твого поля, - сказала сорока.- Іди! Чи не потрібна ти мені!На інший день підлетів до старої ворон.- Кар-кар-кар! Матушка, не візьмеш мене сторожити твоє бавовняне поле?- Що ти за це візьмеш? -Запитала Стара.- Кар-кар-кар! Мені вистачить половини врожаю з твого поля, - сказав ворон.- Іди! Чи не потрібен ти мені!Полетів ворон, підлетів до старої горобець.Щебечучи «чук-чук», він сідав то тут, то там.- Чого щебечешь «чук-чук»? Чого від мене хочеш? - Спитала стара.- Матушка, не візьмеш мене сторожити твоє бавовняне поле? - Запитав горобець.- Що ти за це візьмеш? - Спитала стара.- Чук-чук! Даси мені вати на костюм, і вистачить! - Сказав горобець. Стара дала горобця трохи вати.Воробей захопив вату дзьобом, поніс її до пряль і сказав:
Коли я замислююсь над сенсом життя, то завжди радію тому, що я існую, що поруч є найдорожчі мені люди, що мені дано милуватися красою навколишнього світу і відкривати цей світ для себе.
Водночас приходить відчуття великої відповідальності за цей світ і гордості від усвідомлення того, що ти людина.
Але в саме поняття «бути людиною» кожний вкладає своє значення. І, більшою мірою, саме це значення впливає на дії і вчинки, а іноді, і на хід самого життя.
У моєму розумінні, бути людиною — це значить виховати в собі високі моральні якості.
Простеживши історичний шлях людства, розумієш, що в основі кожного суспільства завжди лежала певна мораль, якою керувались люди. Десять заповідей Христових — це теж мораль, мораль гуманна. Але на світі було стільки антигуманних устроїв, що це наводить жах.
Але я переконуюсь в тому, що у кожної людини є своя мораль. І саме від неї залежить, якою буде людина.
Мені в світі поталанило на гарних людей. І мої вихователі в дитячому садку, і мої учителі, і, перш за все, мої батьки — це люди, з яких я беру приклад. Усі вони вплинули на мою вихованість і ерудицію, власне кажучи, вони вплинули на мій характер, навчили чуйному ставленню до інших людей. Але замало бути чемним і доброзичливим для того, щоб усі навколо вважали тебе людиною з великої літери. Безумовно, не всім дано стати видатними і всесвітньовідомими людьми. Але кожний може стати людиною, яку поважають.
