Ніщо так не зігріє восени, як обійми рідної, коханої людини. Ніякі глінтвейни не в силі побороти силу тепла, що йде від рук, а точніше від серця, рідних.
А якщо поруч нікого немає, то найкращий б позбутися осінньої депресії – твоя внутрішня сила. Як себе налаштуєш на день – таким він і буде! Відкинь внутрішні переживання за до медитації. Тоді ти начебто поглинаєш всю енергію світу і при цьому пізнаєш своє я. Думки навколо розсіюються, ти на теплому узбережжі ніжишся під променями пекучого сонця, бармен приносить тобі кокосовий коктейль і йде геть – ти сам, навколо ні душі і трепетна мелодія грає на струнах літа. В той час відпочиває не тіло, а душа! Ти прокидаєшся – і осінь здається вже не такою похмурою. Жовте листя схоже на пісок на узбережжі, небо на коктейль, а люди на барменів, бо дарують усмішки та тепло, тепло душі.
Відповідь:
Епіфора
Уривок вірша Надії Кир'ян
-У тебе задовгі руки,- сказав Прокруст,-
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі ноги, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгі вуха, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий.
— У тебе задовгий язик, — сказав Прокруст, —
Відрубаємо — і ти будеш щасливий
Анафора
Твір Василя Герасим'юка
Хоч раз.
Хоч раз ти повинен відчути
Як тяжко рветься на цій землі
Древнє чоловіче коло,
Як тяжко зчеплені чоловічі руки,
Як тяжко почати і зупинити
Цей танець.
Хоч раз
Ти стань у це найтісніше коло,
Обхопивши руками плечі двох побратимів,
Мертво стиснувши долоні інших,
І тоді в заповітному колі
Ти протанцюєш під безоднею неба
Із криком по-звіриному протяжним.
Щоб не випасти із цього грішного світу,
Хоч раз
Тавтологія
Ожиємо, брати, ожиєм (І. Франко).
Все, що знала)