"Весна і я"
Мені дуже подобається ця пора року , тому що з початком цієї пори року вся природа пробуджується , заливається ясними кольорами і сонячними моментами. Із того моменту як я народилася весна стала особливою порою року для мене , ніби нас щось поєднує , якийсь міцний ланцюг . Я думаю , що всі пори року чудові і мають щось своє , але весна відповідає за пробудження усього живого .
Із початком зими вся природа засинає , щоб хоч три місяці відпочити від перевантаження :деякі птахи відлітають в теплі краї , деякі тварини лягають у сплячку , а земля вкривається білою пухнастою ковдрою .Через три місяці , знову все пробуджується . Ось тому для мене весна є особливою і я думаю зі мною погодиться кожен .
У багатьох українських народних піснях дуб постає як символ незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?
А ось послухайте.
Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!
Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в його чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справляли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.
Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з нього хліб.
Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічністю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.
Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили молоденький дубок.
Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.