Іть скласти ді 8 реплік ) уявіть ,що ви журналіст і розмовляєте з представником певної професії(учитель,економіст,лікар дилер тощо) народ, іть, будь ласка.
-Здраствуйте, я журналіст журнала "Медична до " -Добрий день, а я дитячій лікар. -Дозвольте задати вам кілька питань? - Звісно питайте. - Довго ви училися на лікаря? Чи подобалось вам учитися? - Учився довго - майже п'ять років. Спочатку учитися не хотілося, але колу розпочалась практика, я дуже зацікавився вибраною професією. - А хто вас подштовхнув учитися на лікаря? - Мама, вона у мене стомотолог. - Як цікаво. А ніколи не хотіли змінити професію? - Ні! Я зрозумів, що мое покликання лікувати. - Дякую вам за інформацію. - Нема за що.
Кожна нація , кожен народ , навіть кожна соціальна група має свої звичаї, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками.
Але звичаї - це не відокремлене явище в житті народу , це - втілені в рухи і дію світовідчуття , світосприймання та взаємини між окремими людьми . А ці взаємини і світовідчуття безпосередньо впливають на духовну культуру даного народу , що в свою чергу впливає на процес постання народної творчості. Саме тому народна творчість нерозривно зв`язана з звичаями народу.
Звичаї народу - це ті прикмети по яких розпізнається народ не тільки в сучасному , а і в його історичному минулому.
Звичаї - це ті неписані закони , якими керуються в найменших щоденних і найбільших всенаціональних справах . Звичаї , а також мова - це ті найміцніші елементи ,що об`єднують окремих людей в один народ, в одну націю. Звичаї , як і мова, виробилися протягом усього довгого життя і розвитку кожного народу .
В усіх народів світу існує повір`я , що той хто забув звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом. Він блукає по світі, як блудний син, і ніде не може знайти собі притулку та пристановища , бо він загублений для свого народу.
Мені випало щастя народитися у вільній і незалежній Україні, яка ще якихось двадцять п'ять тому була складовою гігантської тоталітарної держави — Радянського Союзу. Я не можу сказати, як би мені жилося у ті часи, але я не маю ніякого сумніву, що краще мати вільну Батьківщину.
Я непогано вчусь і добре знаю історію своєї країни. Знаю, що історичні корені нашої держави сягають дуже давніх часів. Український народ відомий своєю незнищенністю і нездоланністю, могутньою Київською Руссю, а також першим великим осередком з демократичним устроєм — Запорізькою Січчю. Я пишаюся тим, що народився і живу в Україні. Це молода, але ініціативна країна, яка має відданих синів, здатних захищати її інтереси та незалежність будь-якою ціною.
Сучасне українське суспільство потребує освіченості і активності, вміння жити і працювати в умовах справжньої ринкової економіки і зростаючої відповідальності кожного громадянина, в умовах демократизації і руху в європейському напрямку. Нам необхідне вміння швидко адаптуватися до нових умов, орієнтуватися в незвичних ситуаціях, встановлювати контакти з іншими людьми.
На мій погляд, найголовнішою складовою свідомості громадянина є моральність, тобто гуманістичні риси, які поєднують в собі загальнолюдські й національні цінності. Це любов і повага до своїх батьків, до своєї родини, терпимість до людей, гідність, справедливість, працелюбність, правдивість, чесність, совість, толерантність, милосердя, чуйність, увага й доброта. Такі цінності визначають рівень культурності людини.
-Добрий день, а я дитячій лікар.
-Дозвольте задати вам кілька питань?
- Звісно питайте.
- Довго ви училися на лікаря? Чи подобалось вам учитися?
- Учився довго - майже п'ять років.
Спочатку учитися не хотілося, але колу розпочалась практика, я дуже зацікавився вибраною професією.
- А хто вас подштовхнув учитися на лікаря?
- Мама, вона у мене стомотолог.
- Як цікаво. А ніколи не хотіли змінити професію?
- Ні! Я зрозумів, що мое покликання лікувати.
- Дякую вам за інформацію.
- Нема за що.