- О! Доброго дня, люба наша Маріє Іванівно! Яка приємна зустріч!
- Доброго дня, Сергійку, і я також рада бачити тебе!
- Десять років минуло як ми з Вами не бачилися. Як роки летять, а ви все така ж - зовсім не змінилися.
- Так-так - летять роки. Ти дуже змужнів - справжній богатир.
- Дякую. Як Ваш справи, Маріє Іванівно, все ще в школі працюєте?
- Так - у школі. Скільки років минуло, а Ваш клас і досі памятаю, ніби вчора. А ти як у житті влаштувався? Чи все в тебе гаразд?
- Усе як і у всіх - дім, сім'я, робота. На життя не скаржуся.
- То й добре, що все гаразд, нехай вдаче тебе й надалі не залишає. Дуже приємно було тебе знову побачити.
- Мені також приємно. І вам всього найкращого у житті! До побачення.
-О,Катерини, це ти?
-Так, Світлани Олександрович, це я. Як ваші справи?
-Дякую, все добре. А у тебе як?
- Дякую, теж все добре.
- То розповідай, куди вступила, де працюєш. Може заміж вийшла?
- Навчалася в Києво-Могилянській академії. На факультеті психології.
- Так, ти завжди вміла спілкуватися з людьми.
- Так, це завжди було легко.
-Ну,а як особисте життя? Чоловік є?
- Все чудово. Нанесений є, скоро весілля.
- Вітаю.
-Дякую. А як справи у вашої доньки? Вона ж була молодша за нас, на рік, чи на два. Правильно?
-Так, на два роки за тебе молодша. У неї все добре, зараз навчається. Вступила у виш закордоном.
-Вау! Передавальні їй вітання.
-Обов'язково.
- Вибачайте,мушу вже бігти. Була рада вас побачити.
-Так, біжи. Сподіваюся ще побачимося. Гарного дня.
-Навзаєм!