Іменник гуляв по лісу і зустрів Прикметника і Дієслово: Дієслово каже: давай дружити? Іменник відповідає: навіщо? Прикметник: як це навіщо?! Щоб мати друзів. Іменник: навіщо мені друзі? Дієслово: бо в реченні ти будеш не один. Іменник: мені й одному не погано. Прикметник: ну як хочеш. От іде Іменник далі і непомітив як звалився в яму. Іменник: гей хто-небуть, до ть, будьласка! І йму на до прийшли Дієслово і Прикметник. Прикметник: до Іменник: так, витягніть мене звідси. І Прикметник з Дієсловом до меннику. З тих пір дружить Іменник з усіма частинами мови.
пташечки вивели пташенят. ріс дуб ріс, але прийшов одного разу лісоруб і почав рубати його. звірі спочатку злякалися але потім подумали що треба щось робити бджоляче гніздо впало на лісоруба і бджоли почали йго жалити своїми хвостиками, білки полі кидати жолуді, сірий заєць почав ріті земельку на нього а пташки почали клювати лісоруба. він злякався і побігши в ліс зник у зеленій гущині. альо цім дуб не повернеш. всі стояли біля дуба і думали що рбити . де жити. альо тут маленька білочка поклала жолудь в ямку яку рів зайчик тато . потім маленьке зайченя зарив яму. маленькі пташенята принесли в своїх дзьобиках цілющої водички і плиснули на грядочку . і тут настав диво . з маленького жолудя виріс велечезний дуб. і всі знову жили радісно а дуб охоронявся лісникома на самій високій гілці жила пташина сім"я. дуб - був для всіх рідним домом. восени і взимку, коли листя спадало, зайчик взявши його, аби було не так холодно.
действи-тельно
Объяснение: