-Привіт Оленко! Як справи?-запитав Сашко.
-Привіт, все добре, а ти як?- запитала дівчинка
-також непогано,-пауза.-Що ти будеш робити на канікулах?
-Ми поїдемо до бабусі, у село, а там у неї є чим займатися: коні, ставок, поні і таке інше. А ти?
-я точно не знаю, -відповів Сашко.-Але мабуть ми поїдемо в Карпати або ж на море.
-Я теж пропонувала на море, але тато сказав, що довго,-засмучено відповіла Оленка.
-Хочеш, поїхали з нами??-запитав малий.
-Та ні, куди, я, ти жартуєш??
-Ні, чого б це, Я запитаю в батьків
-Непотрібно, я поїду до бабусі,-сказала Оленка і розвернулась, щоб піти.
-А давай гайнем в поле, навипередки?-запитав хлопчик
-Давай, хто останій той осел!! Домовились??
-Ага
1. В небі хмарки білосніжні, легкі, ніби пір'я, роси на травах — погоди хорошої знак, птах, що піднявся з долини й летить до узгір'я. Може, то лебідь піднявся, а може, — літак. 2. Ніколи я не знав, як тяжко жить без солов'я, що в пісні аж тремтить тільцем своїм маленьким і гарячим. 3. Щасливий воїн, що в ім'я миру свою підносить бойову сокиру. 4. Був я в Сосниці недавно, в тому В'юнищі зеленім, в тій селянській щедрій хаті, де Довженко народивсь. 5. Білий місяць, чорним перевитий, хмари за вікном у небі в'ються. 6. Живе сім'я велика і єдина! 7. Наша дружба — наша воля, не темниці-кам'яниці (З тв. М. Рильського