1. Лише словосполучення наведено в рядку: а) залюблений у світ, уві сні, припорошений снігом; 6) шалений успіх, дарувати квіти, оригінальний за формою;
в) смородина та малина, прийшла осінь, весільна сукня; г) веселий песик, книжки та зошити, відчинити вікна.
2.
Підмет виділено в реченні:
а) Колише хмара втомлені громи.
б) Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно.
в) Над синiм бором в рудих корчах мела- крутила крута зима.
г) Нехай Тендiтнi пальці етики торкнуть вам серце і вуста.
3. Спонукальним є речення:
а) Виростай, дитино, й пам'ятай: Батьківщина - то найкращий край!
б) Сила та розум-краса людини. в) Чи може художник змалювати ось такий петрiвчанський вечiр? г) Мудрим ніхто не вродився,а навчився.
4. Одним головним членом виражена граматична основа речення:
а) Сонце вже пiдбилось на добрий людський зріст. б) запаморочливо пахли конвалії, черемха,шипшина.
в) Багато слів написано пером. г) Я вирішив літнім садочком пройтися.
5.
Виділене слово в реченні є :
Козакові Омельковi кармопельки тепленькоï.
a) додатком;
б) ОЗНАЧЕННЯм; в) обставиною.
6. Виділене слово в реченні є: На небі гуляв повний місяць.
а) додатком;
б) означенням;
в) обставиною.
7. У реченні виділене слово виступає: Здоров'я - всьому голова.
а) підметом;
б) присудком; в) додатком.
8.
У реченні виділене слово виступає:
Вересень запалив осiннi вогнища у лісах і дібровах.
а) підметом;
б) присудком; в) додатком.
9. Обставиною є виділене слово в реченні:
а) Для нашого Федота не страшна робота. б) Щаслива усмішка робить маму красунею.
в) Річечка лісова текла повільно і зар остала травами. г) Усяка пташка своє гніздо знає.
Объяснение:
Українці завжди були дуже гостинними. Навіть якщо в хаті не було багато смачної їжі, гостя завжди намагалися гарно пригостити, а якщо вже було запізно, залишали переночувати. Взагалі, гостю пропонувалося все найкраще, що було в домі. І так було завжди, бо так повелося з давніх давен. А чи змінилося відношення до гостей тепер, у двадцять першому сторіччі?
Як на мене, не дуже. Звісно, я можу судити тільки з власного досвіду та по расказам друзів та знайомих, але все ж таки я можу стверджувати, що українці як були гостинною нацією, так нею і залишилися. Інша справа, що тепер заздалегідь дзвонять перед тим, як прийти у гості, бо людей може не бути вдома. Попередити про свій видит - це питання етикету, і таке правило аж ніяк не робить людей менш гостинними.
Як і раніше, нинішнє покоління українців любить як ходити у гості, так і приймати гостей. Як і раніше, ми намагаємося зробити так, щоб гість почував себе як удома. Як і раніше, добре пригостити та розважити гостя - обов'язково. Як і раніше, господарі потурбуються про те, щоб гість добрався додому без перешкод або взагалі переночував у них та поїхав додому вранці. Тому я вважаю, що гостинність як була, так і залишається характерною рисою нашого українського народу.