Жартівлива розповідь про комп’ютер
На одному, заваленому всякими дрібницями, столі жив собі старенький Комп’ютер, якого я просто називав Комп. Він був дуже стомлений і виснажений працею, майже весь зелений від неї. Ось одного разу він перестав мене слухатись, щось бубнів собі, бубнів, а на мої запитання нічого не відповідав.
Спочатку я подумав, що все це через сміття навколо Компа, тому я прибрався і зробив йому навіть чашечку кави. Але він все одно не хотів зі мною розмовляти. Потім я подумав, що щось трапилося з його доброю помічницею Клавою, але вона не знала, чому Комп перестав слухатися. Тоді я підійшов до його приятеля Принтака, але і він зовсім не володів інформацією.
Я засмутився, що ж тоді робити. Може треба добавити вітамінів в його денний раціон, може гігів не вистачає? А може він з глузду з’їхав та в нього його вінда полетіла? Що я тільки не перепробував – нічогісінько не допомагало.
О, ідея! Я повинен у нього попросити вибачення. Я так і зробив, перепросив його, перевантажив – і все знову запрацьовало! Відтоді я зрозумів, що й Компу потрібна невелика відпустка та відпочинок.
Кожен з нас напевно хотів би називатися справжнім українцем, оскільки наша нація у багатьох викликає саму справжню гордість. Щоб зрозуміти це в повній мірі і в цьому переконатися, достатньо поглянути на історію України та на її сьогодення. Історія переповнена прикладами того, як наші співвітчизники здійснювали справжні подвиги, боролися за суверенність і незалежність нашої країни і, в кінцевому підсумку, добивалися цього. Хорошим свідченням і доказом цього є той факт, що Україна сьогодні є суверенною і незалежною державою.
Але не тільки історія змушує пишатися всіх нас своєю країною. І навіть сучасність кидає серйозні виклики Україні в цілому і всім нам зокрема. Сьогодні всі ми можемо прекрасно бачити те, наскільки серйозний і масштабний той обсяг проблем, які виникли у нашої країни. Ми бачимо, що країна вже втратила частину своєї території, на іншій частині ведуться фактично бойові дії і, насправді, складно передбачити, що буде з країною вже незабаром. Саме цей момент і є визначальним у плані самоідентифікації, у плані визнання себе повноцінним українцем з усіма витікаючими з цього наслідками.
Існує безліч факторів, які можуть розділити українців, але найголовнішим з них є мова. Варто зауважити, що величезна кількість сучасних громадян України українською мовою не спілкуються і не навіть не вважають за потрібне її знати. Можна задатися раціональним питанням: а чи можна взагалі вважати всіх цих людей українцями в такому випадку? Що ж, це питання актуальне і потребує спеціального розгляду. Варто зауважити, що належність до нації визначається не лише володінням певною мовою, але і самоідентифікацією. Ми може бачити сьогодні безліч патріотів, які готові боротися за країну до останнього, але при цьому всі ці люди не говорять українською мовою. Я думаю, що їх теж можна вважати українцями. І нехай вони поки що не зрозуміли того, що українська нація може остаточно сформуватися лише тоді, коли переважна більшість її представників буде спілкуватися виключно українською мовою, все-таки вони мають право і ідентифікують себе українцями у повній мірі.
Я думаю, що людина може називатися справжнім українцем навіть за умови того, що вона українською мовою в більшості випадків не спілкується. Так склалося, що в нашій країні існує особливий вплив російської мови, вона надзвичайно популярна і часто використовується. І тому багато патріотів України використовують саме її. І навряд чи можна вважати нормальним і адекватним ображати цих людей та забороняти їм розмовляти на тій мові, яка їм більш зручна.