З радістю в душі і усмішкою на своєму обличчі я пишу цей твір. Чому свою сім’ю, в якій проживаю – я називаю скарбом? А тому, що я найщасливіші дівчина в цілому світі. Я вважаю, що там, де в сім’ї панує мир, злагода, взаєморозуміння, любов до своїх дітей, а дітей до своїх батьків – це є безцінним скарбом в моєму серці.
Від свого батька я успадковую впевненість у своїх вчинках, чесність і справедливість, порядність, любов і ласку до мене, до мого брата, до моєї дорогесенької, щирої і ніжної матусі, від своєї дорогесенької мами –я успадковую всі ті добрі, щирі і ніжні риси характеру, які є зараз у моєї мами.
Завдяки тому, що у нашій сім’ї панує завжди мир і спокій, взаєморозуміння, повага і шана до кожного, хто є у нашій сім’ї – я зі своїм братом стоїмо твердо на ногах і впевнені у завтрашньому дні.
Треба любити і шанувати, поважати своїх батьків – не завдавати їм болю і сорому своєю поведінкою. І чого гріха таїти, що іноді ми засмучуємо своїх батьків, завдаємо їм болю, своєю поведінкою, своїми вчинками, своїм не хотінням чи не прагненням вчитися, і як боляче дивитися на їхні переживання, на їхню душевну муку за нас, але вони добрі, вони готові за нас своє життя віддати, що лише нам було добре, щоб ми жили радісно і щасливо. Для своїх батьків – ми є скарбом тому, що ми їхні діти, а наші батьки для нас є безцінним скарбом. Чому я написала, що мої батьки, моя сім’я є скарбом, а тому, що я твердо впевнена – де у сім’ї між батьками і дітьми є любов, взаєморозуміння, де я живу щасливою і радісною, то це є безцінним скарбом для мене.
Я люблю свою родину, свою сім’ю тому, що це є мій безцінний скарб і я буду берегти, як свою зіницю ока.
В комедии автор высмеивает и осуждает ряд образов: Фамусова, Скалозуба, Молчалина, Репетилова. Но всем этим героям противостоит главный герой комедии — Александр Андреевич Чацкий. Он получил хорошее образование, обладал блестящим умом. Это честный, открытый человек. Он хорошо понимает людей — Чацкий приехал в Москву только ради Софии, своей возлюбленной. Но, вернувшись в некогда родной и любимый дом, он замечает сильные перемены: София холодна, раздражительна, она больше не любит Чацкого. Все его попытки вернуть прежнюю Софию напрасны. На все воспоминания Чацкого она отвечает: “Ребячество!”.
Затем наш герой сталкивается с фамусовским обществом. Он один выступает против этого общества, начиная борьбу за новую жизнь и за свою любовь. Чацкий спорит с Фамусовым по поводу образа жизни. На все советы брать пример с отцов Чацкий отвечает:
Служить бы рад, прислуживаться тошно.
Фамусов не понимает главного героя, который требует “службы делу, а не лицам”. На балу Чацкий обращает против себя всех собравшихся, потому что существование его с фамусовским обществом невозможно. И общество это почувствовало, осмеяв его и объявив сумасшедшим. Слух об этом распространяется среди гостей очень быстро. Чацкий, ничего не зная, подтверждает эти сплетни:
Вы правы: из огня тот выйдет невредим,
Кто с вами день пробыть успеет,
Подышит воздухом одним,
И в нем рассудок уцелеет.
Во всех словах Чацкого есть правда. Правда его отношения к фамусовскому обществу. Он не боится говорить всё всем в глаза и справедливо обвинять представителей фамусовской Москвы во лжи и лицемерии.
Остроумный Чацкий высмеивает пороки своего общества, в котором не понимают его страдания. Нашему герою хочется вылить все, что накопилось у него на душе. Ему хочется поведать свои страдания из-за того, что светское общество преклоняется перед всем иностранным. Он хочет рассказать о том, что должен честно служить отечеству.
В Чацком меня привлекает верность в дружбе, горячая искренность в любви. Он глубоко понял смысл жизни. Чацкий не терпит несправедливость, унижение. Как жаль, что такие люди встречаются редко!