У першу колонку записати неповні контекстуальні речення, у другу – еліптичні.
1.На видноколі - сиві тополі, вітер у полі колише ковиль (С. Фоменко).
2. В просвітку дерев - віддзеркалення міста (О.Делеменчук).
3. Кров свою віддам твоїй калині, пісню - травам, птицям і лісам... (М. Луків).
4. А в небі - райдуга-веселиця (М. Ткач).
5. Андрій додому поспіша, а сонце - у зеніт (О. Підсуха).
6. На душі - пізній сніг (О. Таран).
7. Я закоханий в синь океану, а ще дужче - у зорі рум'яні ( В. Сосюра).
8. Око бачить далеко, а розум - ще далі (Нар. творчість).
9. Дерева розправляють сонні віти, над ними угорі - пташиний спів (С. Жуковський).
10. Сіяло сонце, в небесах ані хмариночки (Т.Шевченко).
11. Над зеленим узгір'ям ранкове сонце (І. Цюпа).
12. «Діду, а куди лебеді полетіли?» - «На тихі води, на ясні зорі», - пересміявшись і споважнівши, урочисто каже дід (М.Стельмах).
13. Багаття ніколи не насититься дровами, а земля - багаттям (Нар.творчість).
Завгосп роздав усім інструменти і почалась праця. Дівчата сапками пололи квіти дуже обережно. щоб не зачепити жодної квіточки, Хлопці лопатами обкопували дерева. а менші діти білили бровки. Усі знали, що це заради краси рідної школи. Від жари паморочилось у голові, тому учні познімали куртки, але роботу не кидали. Ось продзвенів дзвінок на перерву. вчителі дозволили дітям відпочити, випити води і просто пройтись. На наступному уроці усі знову прийнялись до роботи. Усі так дружно старались, що коли директор вийшов на вулицю , то не впізнав шкільного двору: скрізь було чисто, гарно і оновлено. Звичайно їхня робота не лишилась без винагороди: наступний день, для тих хто працював, був оголошений вихідний.