Дивлячись на картину А. Монастирського Запорожець, відразу на думку приходить війна. Коли всі козаки на своїх могутніх конях їдуть в бій, а саме цей Запорожець є головним і їде попереду.
На вигляд він сильний, мужній та сміливий козак. У нього великі долоні, довжелезні вуса та рішучий погляд. Він вдягнений у білу сорочку, наверх надіта червона жилетка, а з самого верху козацький кожух. В лівій руці Запорожець тримає величезну шаблю. У цього козака дуже рішучий та відважний вигляд.
Я вважаю, що ця картина передає справжніх дух тих часів. І дивлячись на неї одразу згадуються саме козаки.
Мені про це розповідати навіть не хочеться. Але я все-таки розповім. Всі думали, я і справді хворий, а флюс у мене був не справжній. Це я промокашку під щоку підсунув, ось щока і роздулася. До того ж гримасу скорчив - ось, мовляв, як зуб у мене болить! І мекаю злегка; це я все навмисне зробив, щоб урок не запитали. І Анна Петрівна повірила мені. І хлопці повірили. Всі жаліли мене, переживали. А я робив вигляд, що мені дуже боляче.
Анна Петрівна сказала:
- Йди додому. Раз у тебе так зуб болить.
Але мені додому зовсім не хотілося. Мовою промокашку в роті ката і думаю: «Здорово обдурив я всіх!»
Раптом Танька Ведёркіна як закричить:
- Ой, дивіться, флюс у нього на іншій стороні!
1. Тонни розтопленого чавуну корилися одному порухові білих брів обер-майстра (Ю. Яновський). 2. Ярослава назвала прізвище відомої кіноактриси (Л. Дмитерко). 3. Віцепрезидент Академії мистецтв Ф. Толстой та його дружина клопоталися про повернення Т. Шевченка з каторги (із журналу)