Кожен у своєму житті хоч раз, мабуть, пробував себе у якісь той чи іншій справі. У кожного були свої мрії,до яких деякі і досі йдуть, не покладаючи рук. У кожного,хто пройде повз тебе, у кожної людини є свої цілі та мрії. Кожен хоче відшукати саме свій шлях у житті. На твоєму шляху до мрії буде багато перешкод та складнощів. Хтось зупиниться, так і не досягши її, що буде неправильним, а хтось встане після падіння, та й піде далі. Адже найголовне-знайти собі місце в цьому свті. Кожен мріє про це. Але не всім вдається дійти до кінця. Якщо в тебе ще нема мети-шукай. Адже без неї нічого не вийде. Не буде мети-не буде сенсу життя. Але якщо ти вже вирішив, обрав свій шлях-не зупиняйся, навіть після падіння. Йди далі і обов'язково отримаєш бажане. Коли мета досягнута , а мрії здійсненні, і вже здається:" все, більше мені нічого робити тут. Я свою "роботу" виконав. Hi. В тебе ще є, куди йти. Вдосконалюйся, шукай іншу мрію, і знову йди до неї, адже niсля перемоги ти зможеш відпочити, насолоджуючись результатом.
Нравоучительное сочинение кн. Владимира Мономаха (1053—1125), отражало те христианские идеалы, на основании которых должна была жить великокняжеская семья:
1. "Не давайте отрокам причинять вред ни своим, ни чужим, ни селам, ни посевам"- Куда бы вы ни держали путь по своим землям, не давайте отрокам причинять вред ни своим, ни чужим, ни селам, ни посевам, чтобы не стали проклинать вас. -
Сдержанность и благородство были в центре славянской души того времени.
2."Напойте и накормите просящего"- Куда же пойдете и где остановитесь, напоите и накормите нищего, более же всего чтите гостя, откуда бы к вам ни пришел, простолюдин ли, или знатный, или посол; если не можете почтить его подарком, — то пищей и питьем: ибо они, проходя, прославят человека по всем землям, или добрым, или злым.. . -
Большую роль Мономах отводит гостеприимству и открытости:
3."Убогих не забывайте"- Важной чертой автор полагает – милосердность: «Всего же более убогих не забывайте, но насколько можете, по силам кормите и подавайте сироте»
Сіла птаха білокрила на тополю: сіло сонце понад вечір за поля.
Весело бриніли набубнявілими гілками осокори, задумливо погойдувала обважнілими косами береза.
На горобині й дубі багато плодів, чекай суворої зими.
Мені відкрилась істина печальна: життя зникає як ріка Почайна.
Объяснение: