Обереги є давніми, добрими символами нашого народу.
До оберегів належать вишиті рушники, писанки, вишиванки, підкови, вінок, вербові гілки, маківки, образи. З давних давен вважали , що вишиванка захищає від усілякого лиха, наділяє людину цілющою силою рідної землі. Підкова приносить щастя. Калина була символом краси, продовження роду. Рушник символізує гостинність та доброзичливість. Дівочий вінок мав захищати дівчат від лихого ока і недуг. Вважається, що освячені вербові гілочки відвертають грозу, біду, оберігають від нещастя. Маківки є символом достатку, захисту від усього лихого.
Сьогодні у кожній українській оселі є оберіг.
Вона була дуже хороша дівчинка. У неї було багато іграшок. Але вона поводилася з ними зовсім не так, як деякі інші діти. Іграшки. в неї були завжди цілі, не поламані і не розкидані по всій кімнаті. Все було гарно складено у Валиному куточку.) Лялька сиділа на маленькому стільчику або лежала’в ліжечку. Кубики були складені красивою пірамідкою. Коник теж стояв у куточку. Ще у Валі було кошеня. Воно було руденьке, пухнасте, ласкаве, і всі думали, що дуже хороше. А насправді це був страшенний пустун і розбишака.
От як тільки Валя піде в дитячий садок, кошеня одразу залазило в кімнату, добиралося до іграшок – і починалася метушня!
Кубики гуркотіли додолу й розліталися по всій підлозі. Коник перекидався на бік і вже не міг підвестися, хоч би й як намагався. Лялька вилітала зі свого ліжечка, і кошеня тягало її по підлозі скрізь, де заманеться… Одного разу принесли Валі нову іграшку. Це був такий собі кумедний дерев’яний бичок. У...
нього була велика оката голова, і товсті ніжки, і хвостик. І коли його ставили на похилу дошку, бичок зразу ж рухався з місця. Переставляючи дерев’яні ніжки, ішов собі вниз по дошці і по підлозі. Ще й похитувався з боку на бік і вимахував коротеньким хвостиком.– Живий! Живий! – весело кричала Валя і плескала руками…
Вранці, коли Валя пішла в садок, кошеня за своєю поганою звичкою знову залізло в кімнату..,
Не довго думаючи, воно підскочило до бичка і злегка вдарило його своєю м’якою лапкою.
І враз дерев’яний бичок рушив з місця і посунув униз по дошці просто назустріч розбишаці!
Він несподіванки кошеня подалось назад. Такого ще не бувало! Досі всі іграшки не вміли пересуватись, і з ними можна було робити все, що заманеться…
Кошеня відскочило ще далі. Бичок ішов за ним. Кошеня відскочило до самих дверей. Але бичок не спинявся і хоробро йшов просто на ворога. Тоді кошеня зовсім перелякалося, розгубилося, і, не тямлячи себе, кинулось тікати…