Кожна людина колись навчалася у школі. Мій дідусь досі пам'ятає імена своїх учителів та іноді зустрічається зі своїми шкільними друзями. У ці моменти він любить згадувати свої роки навчання, як було тоді цікаво, навіть незважаючи на те, що це були тяжкі післявоєнні роки. Зараз школа займає дуже важливе місце в моєму житті. Тут мої улюблені вчителі і найкращі друзі. У нас дуже дружній клас. Ми допомагаємо один одному і майже ніколи не сваримося. Я люблю ходити на різні екскурсії зі своїми друзями і з нашим класним керівником. Це найкраща вчителька. Вона дуже розумна і може розповісти багато нового. Я не соромлюся звернутися до неї з питанням чи проханням. Мені дуже подобається навчатися в моїй школі. Адже вона найкраща в усьому місті. Коли замислюємося над цим питанням, то розуміємо, що насправді школа для кожного з нас значить дуже багато. Кожного ранку, йоли прокидаємося, так не хочеться йти до школи, але це на перший погляд. Мабуть, кожному з нас просто хочеться ще трішечки поспати, а потім — до школи. Що ж на мене чекає у школі? А чекає дуже багато. Це і друзі, і улюблені предмети, і вчителі, більшість з яких мені дуже подобається. А ще я дуже люблю шкільні свята. У нашій школі свят, мабуть, більше, ніж у будь-якій іншій. І це добре, адже життя, як кажуть, це не тільки будні. Особисто я дуже сумую без школи під час канікул. З одного боку, з’являється дуже багато вільного часу, а з іншого — так не вистачає цікавих уроків, веселих перерв... Я думаю, що із впевненістю можна сказати: «Школа — наш другий дім». На щастя, саме це я і відчуваю. Якщо хтось зі мною не погодиться, то сподіваюсь — це тимчасово. Я бажаю кожному з нас йти до школи із задоволенням, а повертатись із знаннями та гарним настроєм.
У нашу епоху всіх людей хвилюють проблеми навколишнього середовища. Змінюється уявлення про природу як про скарбницю невичерпних багатств, звідки можна брати нескінченно, не замислюючись над їх відновленням. Тепер з кожним роком все більшого значення набуває проблема раціонального використання природних ресурсів Землі і підтримування сприятливого стану середовища в житті людини.
Але незважаючи на те, що охорона природи стала однією з тих проблем, які сьогодні хвилюють все людство, до цих пір не встановлені правильні взаємини людини з природою. Над цим замислилися вчені. І якщо ще недавно під охороною природи розуміли лише заходи, спрямовані на відновлення зникаючих тварин ї рослин, то в останні роки вчені дійшли висновку, що цим обмежитися не можна.
Дослідження в галузі екології показали, що в атмосфері все більше вуглекислого газу, різко скорочується зелений покрив земної кулі. Раз у раз надходять тривожні повідомлення, що десь люди задихаються від смогу або в океані танкер пролив нафту, від якої гине все живе. Це нікого не може залишити байдужим.
Проблеми захисту навколишнього середовища хвилюють всіх людей, і вирішувати їх потрібно в плані міжнародного співробітництва, з урахуванням інтересів усього людства.
Природні ресурси: рослини, тварини, вода, ґрунт, мінерали – дають нам їжу, одяг, житло, паливо, енергію, сировину для промисловості тощо. Вони необхідні для існування людини на Землі.
Користуючись природними ресурсами , людина неминуче змінює їх стан, а тим самим змінює і умови свого існування. Чим більше розвивається техніка, тим сильніше стає її вплив на природу і тим важливіше, щоб цей вплив був сприятливим.
У природі нічого не існує відокремлено, все тісно пов'язано між собою, і збиток, нанесений одному з природних ресурсів, негайно відгукується на інших: відбувається порушення природних закономірностей, що призводить до згубних наслідків.
Наприклад, фермер, який займається тваринництвом, використовував заплаву річки, яка давала хороші врожаї трав. Він вирішив позбутися бур'янів за до гербіцидів. Але разом з бур'яном загинув і ліс вздовж річки. У річці водилися бобри, яким дерева служили кормом і матеріалом для споруди гребель. Залишившись без лісу, бобри переселилися в інші місця. Боброві греблі, які стали руйнуватися, раніше підтримували високий рівень води, але під час повені вони були знищені. Рівень води в річці став різко знижуватися, пропала риба, якої тут було дуже багато, коріння трав перестали отримувати достатню кількість вологи. Загинули і луки.
Ось таку шкоду – вільно і мимоволі – може принести людина своїм нерозумним втручанням в сферу зв'язків природи. Тому необхідно виробити і строго дотримуватися системи державних заходів щодо збереження та розширеному відтворенню природних багатств на благо нині живучих і майбутніх поколінь людей, з урахуванням інтересів усього людства.
