Чи були ви в музеї українського народного мистецтва? Якщо були то, думаю, ви бачили керамiку - це виробы народного гончарства. А пам'ятаєте тi чудовi вази, горщики, глечики? Цю красу протягом столiть робили гончарi з глини. Глина - це справдi безцiнний скарб! З неї роблять багато рiзних речей. Майстер заливає глину водою i мiсить, поки глина не стане дрiбною, чистою й м'якою. Цей процесс дуже важливий. Готову глину вiн кидає в центр гончарного кругу. Кiлька торкань i на крузi з'являється макітра, ваза чи мисочка. Потiм майстер лiпить з глини лева, оленя, що захоче. Це все потiм розмальовує фарбами-ангобами. Далi, майстер, просушивши вырiб, ставить його в пiч. Випалювання - важлива частина. Пiч повиннна мати високу температуру й не втрачати її. Пiсля випалювання вироби стають мiцними. Тепер їх покривають поливою й ставлять для повторного випалювання. I от керамiчний вибiр готовий!
1) Вони обійнялися, мов брати, і стояли вражені: під ними Поділ у садах, церкви, красиві будинки; довкола - Дніпро, задніпрянська далечінь, ліси, сонце і небо зовсім близько. 2) Є вічне щастя на природі, немає щастя для міської людини. 3) Невідомо звідки налетіли птахи, заколисалися ранкові гілки. 4) У селі люди дві години копають, крешуть каміння, потім роблять короткий перепочинок. 5) Кажуть: весна приносить щастя й радість, літо - життєву легкість. 6) Любіть красу мови жайворонка, звучання слів і запах слів: це квітка ніжна і чудова батьківська береза.
