Природа - це наше життя. Адже дерева очищають повітря, яким ми дихаємо, а ліси і парки радують душу своєю красою. Якщо кожен з нас не почне піклуватися про природу, то з часом стане нічим милуватися.Особисто я всіляко намагаюся вберегти природу-матінку. Я намагаюся зберігати природні ресурси. Наприклад, завжди вимикаю після себе воду в крані, і газ перекриваю, коли їжа приготовлена. Коли я відпочиваю з батьками на природі, ніколи не залишаю після себе сміття.Якщо кожна людина хоча б іноді буде замислюватися про те, що природу потрібно берегти і плекати, то ми зможемо зберегти красу, яка нас оточує.
Объяснение:
1. Хто знає, чи не дідусеві легенди, спогади та перекази про давнину заронили в Таньову душу першу любов до рідного краю (О. Гончар). 2. Галин переляк минув, та серденько билось (Марко Вовчок). 3. А в Чіпковім серці вже ворушилось бажання верховодити. (Панас Мирний) 4. Повз Матухів двір як проходив, — глянув з цікавістю (А. Головко). 5. У тітчиному яблуневому садочку голосно шурхотіло під ногами багряне листя (Є. Гуцало). 6. Чернишова сім'я в часи лихоліття була далеко від України і горя окупації не зазнала (О. Гончар). 7. Бачу Сергіїв замислений профіль (О. Гончар). 8. У Сергійовому настрої з'явилась великодушність (О. Гончар). 9. Андрійові думки пливли далі (М. Коцюбинський). 10. На зоряному тлі побачив Давид її, Зіньчине змучене й зраділе обличчя (А Головко).
Объяснение:
У недалекому минулому, коли наше суспільство керувалося абстрактними потребами загального характеру, а проста людина була таким собі "гвинтиком" велечезного маховика, Василь Симоненко однозначно заявив:
На світі безліч таких, як я.
Та я, їй - богу, один.
З підтексту твору виразно вимальовується опоненти автора, для яких народ - сіра маса, натовп. Це бюрократи, апаратники- демагоги, офіційні патріоти, що кожну мить "дбають" про свій народ, насправді обдираючи його.
Ця ж думка утверджується кожним рядком прекрасного високогуманного вірша: "Ти знаєш, що ти-людина...":
Усмішка твоя-єдина,
Мука твоя-єдина,
Очі твої-одні.
Звучить ця поезія пристрасно і переконливо. Безпосередньо до нашого покоління звернена фраза: "Гляди ж не проспи!".
Творчість Василя Симоненка в усі часи належатиме Україні, бо, як писав Олесь Гончар, "...для співу свого, для думи своєї в щасливу мить народила його Україна. І він-за прикладом найкращих наших поетів-синівською відданістю їй віддячив, напруженими чесним горінням душі".