Письмо Джиму Хокинсу.
Здравствуй,Джим!
Как дела?Как ты сам?
И здоров ли наш доктор Ливси?
Не бросил ли трубку свою капитан?
Жизнь не дождь,а косые ливни...
Испаньола,старушка,цела?
Ей не снится ль весёлый Роджер?
Память в словно стрела-
юных дней ничего нет дороже...
А что Сильвер?Нет ль слухов о нём?
Презабавный он был старикашка...
Бредил золотом ночью и днём,
за него без штанов и рубашки...
А любимец,трудяга Бен Ган?
Не стал ли практичней со временем?
Тонко нарезанный пермезан
и он снова ногою во стремя?
Всё так ярко,как сам я на палубе,
в приключеньях с тобою,Джим,рядом!
И провожает наш парусник в плаванье,
Стивенсон нежным взглядом...
Наближаються дні шанування Т.Шевченка. Звісно, це відзначатимуть всі справжні патріоти України. Вітаю всіх, хто буде це робити від щирого серця. На мою думку, участь в цих заходах людей, для яких справжні інтереси українсьої нації нічого не варті, а то й діаметрально протилежні, буде повним нонсенсом. Нехай вони вже краще святкують своїх Джуґашвілі, Ульянава, Нікалая, Єкатєріну, Пєтра, Івана Ґрознава та інших своїх справжніх. Хоч в цьому хай будуть чесними перед своїм сумлінням.
Микола Стратілат - народний художник України, а не якийсь невідомий початківець, її гордість. Негоже державі так відноситися до своїх знаменитих людей. Те, що державою керують особи, які навіть не варті не те щоб порівнювати з такими митцями, а й навіть заїкатися про це, й обумовило такий ганебний стан, де справжні митці не мають повноцінних умов для своєї творчості, а в багатьох випадках й навіть елементарних умов для життя.