Земля оповита нічним мороком не спала. Уже третю добу над її білими, як
саван, просторами гасав ураганний вітер, засипаючи снігом усе на своєму
шляху. І земля знесилена боротьбою, здається, принишкла здригаючись під
сильними не стихаючими ні на мить ударами вітру. А він нісся над самою
землею піднімав , мов би то смерч, у небо міріади сніжинок і, коли вже внизу
ледь виднілися тьмяно-жовті вогні, зі всією силою кидався донизу, змушуючи
натужно скрипіти старі будинки та високі вуличні ліхтарі. Зі свистом він
проносився по безлюдних вулицях міста і вирвавшись на околицю кидався на
зимовий ліс, який стогнав, як людина, під його могутніми поривами.
Пригинаючи аж до землі невеличкі дерева на узліссі, вітер нарешті
вирвався в поле і не зустрічаючи на своєму шляху перешкод вихором нісся до
горизонту. Гудів він, як струнами, лініями електропередач, холодним вихором,
різким, колючим, грав якусь страхітливу мелодію. І не було здається на землі
сили, яка могла б протистояти цій розбурханій стихії та, яка могла б захистити
від неї хоч кого-небудь
Объяснение:
Розділові знаки не підкреслені, лише вставленні букви.
