Таку вже мала вдачу Діана, що про все-все любила розповідати подругам. От і сьогодні не могла повірити своєму щастю і, звичайно, нахвалитися подругам. А хвалитися було чим: нарешті вони з Аміном зустрілися! Познайомилися через соціальну мережу. Спілкувалися всього лиш два тижні у віртуальному світі, але, здається, що знайомі цілу вічність. Сам Амін з Об’єднаних Арабських Еміратів, але освіту здобував в Україні. Дівчина протягом багатьох років мріяла вирватися за кордон. А тут така можливість!«Щойно вперше зустрілися, а вже півгуртожитку про твого заморського кавалера знає, — дорікнула Діані її старша на два роки подруга Неля. — Ще наврочать… Хто його відає, як там повернеться. Ти б ліпше за конспекти сіла. Сесія на носі!» — «Не маю що робити, аж вчитися, — вередливо надула пухкенькі губки Діана. — Там, думаєш, буду вчити дітей? Ха! Мій Амін буде на життя заробляти. А ви тут будете копійки рахувати!» — «Ну-ну, Діано, хто високо літає…»
Був теплий день.Я йшла ,як завжди з друзями на прогулянку...ми жартували ,сміялись...Раптом я повернула голову на сигнал авто,яке попереджало про небезпеку...на узбіччі дороги сиділа дівчинка,Але це була незвичайна дівчинка.Маленька,худорлява,брудна зі скуйовджиним волоссям і обличчям,на якому читалося втомлення і смуток...ми разом з друзями завмерли від болю.Вона двома ручками стискала окраєць хліба,мабуть,який дав хтось с прохожихВона так обережно його тримала,як самий найцінніший скарб...До неї підійшло цуценя, таке саме занебане,як і вона і почало горнутися до ніг.Мала подивилася на хліб,потім на цуценя...І віддала йому той єдиний шматок,що був у неї...Я не втрималась и заплакала.Мі з друзями підійшли до неї і відняли з пилу...А потім повели до кафе...Вона розповіла нам,що її мати п.є,вітчим знущаеться и вона втікає з дому,щоб побути на самоті...Я їй дала трохи грошей і попросила залиши свою адресупізніше я дізналася,що батьків позбавили батьківських прав,а дитину відправили до інтернату...На щастя вдача схилила над нею голову.Її удосерила сімейна пара,яка пізніше купила квартиту а нашому будинку.Коли ми випадково зустрілися,я її не впізнала.Вона буда красуня.коли вона мене побачила,то побігла до мене і сказала,що я її добра фея.Я заплакала.Ми з нею стали подругами і я їй подарувала цуценяЦе справжня історія з мого життя,але якщо хочеш,можеш іі використати)))
