Я гордо можу заявити, що я громадянин вільної і незалежної держави – України. Моя країна має тисячолітні традиції і багатовікову історію і ще зовсім нещодавно була складовою частиною могутньої держави – Радянського Союзу. Можна довго сперечатися стосовно того, наскільки краще або гірше стало жити після отримання Україною незалежності, проте я стовідсотково впевнений – я щасливий, що живу у країні, яка, можливо не така уже й велика та могутня, проте не підкорюється іншим.
Державність моєї країни зароджувалася століттями. Я гордий, що можу назвати своїми далекими предками мешканців величної Київської Русі та самобутньої Запорізької Січі. На сьогоднішній день державність України ще зовсім молода, проте її підтримують серця мільйонів її синів та дочок, до яких я маю щастя також належати. Саме вони є тією рушійною силою, що спрямовує нашу державу вперед.
Нова країна потребує і нових громадян: свідомих, освічених, активних, тих, які мають свою точку зору і не бояться її відстоювати, тих, які можуть вистояти під тиском будь-яких умов, проте не втратити своєї щирості і людяності. Громадяни України – це людина, яка керується такими загальнолюдськими моральними законами як гідність, толерантність, правдивість, працелюбність, повага до інших та самого себе.
Світе тихий, краю милий,Моя Україно,За що тебе сплюндровано,За що, мамо, гинеш?Чи ти рано до схід сонцяБогу не молилась,Чи ти діточок непевнихЗвичаю не вчила?«Молилася, турбувалась,День і ніч не спала,Малих діток доглядала,Звичаю навчала.Виростали мої квіти,Мої добрі діти,Панувала і я колисьНа широкім світі,Панувала... Ой Богдане!Нерозумний сину!Подивись тепер на матір,На свою Вкраїну,Що, колишучи, співалаПро свою недолю,Що, співаючи, ридала,Виглядала волю.Ой Богдане, Богданочку,Якби була знала,У колисці б задушила,Під серцем приспала.Степи мої запроданіЖидові, німоті,Сини мої на чужині,На чужій роботі. /253/Дніпро, брат мій, висихає,Мене покидає,І могили мої миліМоскаль розриває...Нехай риє, розкопує,Не своє шукає,А тим часом перевертніНехай підростаютьТа москалевіГосподарювати,Та з матері полатануСорочку знімати.Помагайте, недолюдки,Матір катувати».
Начетверо розкопана,Розрита могила.Чого вони там шукали?Що там схоронилиСтарі батьки? Ех, якби-то,Якби-то найшли те, що там схоронили,Не плакали б діти, мати не журилась.