На летних каникулах у меня было настоящее приключение. Мы с друзьями двоих маленьких щенят.Произошло все так. Мы шли по улице в частном секторе. Возле мусорного контейнера я услышал странный писк. Мы выяснили, что писк доносится из мешка черного цвета, который лежал рядом в кустах. В мешке был кто-то живой. Мы развязали мешок и нашли там двоих маленьких щенят.Щенки не были слепыми, даже обросли шерсткой. Они были красивыми, черные с рыжим. Наверное, кто-то из их родителей был овчаркой. И мы с моими друзьями Леной и Антоном решили их пристроить в хорошие руки.Мы стали звонить, ходить по знакомым, родственникам, которым могла требоваться собака. Но никому щенки были не нужны. Так целый день мы забегали домой только поесть. Мы уже просто отчаялись. Как вдруг одна знакомая тетя Люда, у которой свой дом, сказала: «А погодите, я с мужа». Вышел дядя Саша, посмотрел щенят и взял одного в хозяйство! Как мы радовались!Но второго щенка никто не брал. Дядя Игорь, знакомый, дал совет: не хотят брать бесплатно, так продайте его на рынке. Ночью щенок был у Лены, а утром мы пошли на рынок его продавать. Мне мама сказала, что толку из этого не будет, что щенка купят те, кто делает шаурму! На рынке мы стали у стеночки, посадили щенка в коробку и назначили цену в сто рублей. Все продавцы над нами смеялись и говорили, что щенки даром никому не нужны.Вскорости к нам подошел дядька. Он приехал на машине из села, торговал семенами и услышал про щенка. Он купил его у нас. Мы специально ходили посмотреть, не шаурму ли он продает. Так мы пристроили щенят в хорошие руки.
Кілька років тому батько приніс додому щось маленьке, і потужне, це кошеня. Подивитися на нового члена сім'ї поспішили бабуся, матуся, молодша сестра. Всі вони почали клопотати про створення умов для цього переляканого живої істоти. Бабуся пожертвувала під підстилку свою маленьку подушечку, мати налила в блюдце молока, сестричка почала підбирати іграшки для кошеняти. Всім була робота. Згодом Васька (так назвали ми кота) вже гордо походжав по кімнаті, знайомлячись з новим житлом. Його сіре хутро з темними смужками на спині і на кінчиках вух переливалося в світлі лампи. Зелені круглі очі з подивом зупинялися на тому чи іншому предметі. І до всього треба було торкнутися кошеняті лапкою з гострими кігтями. Батько з посмішкою кинув на адресу тварин: «Нащадок нубійського кота». Виявляється, що в старовинному Єгипті кішки користувалася неабияким пошаною. П'ять тисяч років тому єгипетські фараони вивозили з Нубії - однієї з найдавніших країн Африки - котів. Поступово цих тварин стали обожнювати. За образу котів навіть могли стратити людину. З Єгипту нубійський кіт потрапив в Південно-Східну Азію, Південну Європу, Індію. Зустрівшись тут з лісовим диким котом, нубійський дав потомство, яке стало предками всіх сучасних свійських котів. Васька став уже дорослим. Він відчуває нашу любов і доброту, даруючи радість спілкування.
народна дума "Сестра і брат" Через високії ліси Ясним соколом перелини, Через бистрії ріки Білим лебедоньком перепливи, Через великії города Сивим голубоньком перелини, Мов моє серце тугу розважає.
"Маруся Богуславка" У святую неділеньку рано-пораненьку То не сива зозуля кувала Не дрібна птиця щебетала
Та все синів годувала, Та у найми не пускала, Чужим людям на поталу не давала І на стираніє ручок не подавала...
...«Ой та іди ж ти, Вдове старая, Куди-небудь проживати Будуть пить-гуляти, То тут тобі спокою не буде; Бо будуть у синіх каптанах. У китаєвих штанях, А ти будеш у сірім ряжин...
...Гей, то іде чужая-чужинина, Молодая челядина...
