Одного разу в школі четвертокласники писали контрольну роботу.Іванко і Андрійко сиділи за однією партою.Андрійко був відмінником,а Іванко нічого не хотів робити самостійно.От на контрольній Іванко не міг вирішити задачу.Хотів звернутися до Андрійка,але вирішив списати задачу і не турбувати однокласника.Він списував і не помітив як допустив багато помилок.Учні здали зошити.Іванко був вбевнений ,що в нього деесять балів.На слідучий день вчителька сказала ,що в Іванка п'ять ,а в Андрійка десять.Іванко думав-думав і зрозумів , щовін неправильно списав задачу.Є таке прислів'я ''Хто п'є з чужих долонь ніколи не нап'ється ''.
Праця напоює душу, а ліниві - спраглі люди - все бажають пити з чужих долонь. Та чи зможуть вони напитис*я таким чином?
Працьовиті люди завжди добрі і щедрі, вони часто безкорисні і тому знаходяться такі, що шукають у них доброї нажив. Такі ледацюги не цінують всі ті сили і труд інших, це згодом губить та занепащає людей. Вони сліпо вталяють свої бажання, працею інших і не вважають це за щось неправильне або аморальне. Такі люди загроза здорового суспільства і мені дуже прикро, що у наш час їх можна зустріти усюди. Ледарі ніколи не будуть гарними друзями і господарями в сім*ї.
Тому я важаю, що людина повинна сама робити і заробляти на своє життя, а хто п'є з чужих долонь ніколи не нап'ється.
Мені здається, що сенс життя кожної людини полягає в тому, щоб знайти свою справу і людей, яких він буде любити.
Можливо, ці люди стануть його сім"єю та друзями.Можливо, вони будуть робити одне діло на користь інших людей. Якщо не знав любові, то прожив життя дарма. І не обов"язково це повинна бути любов до жінки чи чоловіка.
Кажуть, що кожна людина прийшла в цей світ для якогось діла, але не завжди вона його знаходить. Головною рисою людини є її людяність, любов та бажання зробити цей світ кращим.
І, на мою думку, сенс життя та щастя кожного - це використання своїх здібностей для добра та справ любові.