Останнім часом багато говорять про охорону природи. Ми так забруднили моря і річки , ліси, що стало страшно за майбутні покоління. Що залишимо в спадок майбутньому ? У школах ввели предмет екологію . На цих уроках ми говоримо про навколишній світ , про те , як легко порушити баланс у природі , а от відновити порушене дуже складно. Природа сама відновлюється , але дуже повільно , тому люди повинні берегти і охороняти той світ, в якому живуть . Якщо ми отруїмо землю і воду , то будемо дихати отруєним повітрям і харчуватися непридатною їжею. Люди стануть перероджуватися в виродків. Щоб цього не сталося , треба берегти навколишнє середовище. Якщо кожна людина буде дотримуватися чистоти у своєму дворі , в лісі , де гуляє , на підприємстві , на якому працює , наскільки зміниться все навколо! Я сподіваюся , що люди схаменуться , перестануть руйнувати землю , на якій живуть .
Ми повинні берегти природу! Природа це частина нас самих. Деякі люди думають що краса природи нікому не потрібна, але це не так. У кожної людини в душі є краса цієї природи , але хтось її розвиває а хтось ні. Ми живемо разом із природою і якщо вона буде забруднена то нам буде неприємно находитися близько. Тож бережіть природу!)
Скласти текст про співочу пір'їнку пропоную так: Кожна людина має особистий неповторний талант. Хтось гарно співає, хтось дуже реалістично малює, хтось випилює надзвичайні фігурки з дерева, а хтось вміє смачно готувати. Безперчно, кожен має сферу, у якій може похвалитись своїми вміннями. На мою думку, ці таланти просто ще не віднайдені. Якщо краще пошукати, то вони обов'язково знайдуться! Моя співоча пір'їнка - це кулінарія. Здавалося б, що кожна людина вміє готувати їсти.. Але я цим цікавлюсь по-справжньому. Найбільше я люблю готувати десерти. Я вже навчився пекти шарлотку, брауні та слоїки. Цей талант в мене прокинувся не одразу. Але зараз я щасливий, що маю улюблену справу. Тож, якщо ви досі вважаєте себе безталанними, просто краще пошукайте власну співочу пір'їнку!
Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає... чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір'їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір'їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету. Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір'їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір'їнки немає. Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір'їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір'їнка заспівала. Почув Стрепет спів своєї пір'їнки, прилетів до хлопчика й просить: — Хлопчику, віддай мою співучу пір'їнку. Я не можу жити без пісні. Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір'їнку. Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір'їнка. Нещасливий той, у кого такої пір'їнки немає ».
