Людям властиво помилятися, але уміння визнавати помилки — ознака розуму. Дурень же ніколи не визнає, що прийняв неправильне рішення. Упертість, невміння чи відверте небажання погодитися з правильною думкою може призвести до фатальних наслідків.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус
В мире вокруг нас много всего интересного и захватывающего. Каждый может найти себе что-то по душе. Нельзя все время работать, учиться или заниматься чем-то полезным. Иногда необходимо отдыхать и заниматься чем-то таким, что нравится только тебе. Интересы человека - это то, что она делает не потому, что надо, а потому, что ей это нравится. А иногда это увлечение может перерасти в дело всей жизни - человек из-за своего хобби находит себя в искусстве или в науке. Некоторым хобби в сложную для нас минуту - погрузившись в увлекательное дело, можно уменьшить психологическое воздействие той или иной события на положение человека. Существует много вещей, которые вызывают у меня интерес, однако среди них я хочу выделить рисования.
Людина завжди намагалася оточити себе гарними речами, рідко хто може жити інакше. Мабуть, все почалося з малюнку на стіні печери тисячі літ назад. Потяг людини до прекрасного залишається постійним в будь-якому віці. Захотілося відобразити незвичні явища природи або свій настрій – створено перші мелодійні звуки та пісні.
Хочеться зберегти для нащадків щось дивне і незвичайне – пейзаж, красивий інтер’єр, видатну особистість – людина береться за пензля. Послухайте давні повір’я та народні прикмети – в них вагітним жінкам навіть дивитися заборонялось на потворне, а рекомендувалося спрямовувати погляд на все гарне: квіти, лагідні доброзичливі лиця; їм радили слухати спів пташок, ніжні мелодії, приємну розмову.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус