В рідному краю,де вишневі та яблуневі сади.Де вітер розносить пахощі рідної землі по всих усюдах.Де кожна мить проведеного часу торкає в серці невидиму струну.Коли вдихаєш на повні груди аромат польових трав і відчуваєш як солодко пахнуть яблука медом.Все це до віку незабудеш.
Однорідні члени речення: Найбільше і найдорожче добро в кожного народу— це його мова. Ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування. Панас Мирний.
Бринить-співає наша мова, чарує, тішить і п'янить. Олександр Олесь
Звертання: О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам'ятно забутий. Олександ Олесь
Вставне слово:
Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий? Леся Українка
Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Як рано до нас прийшла, люба осене! Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Квіти, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо сірим покривалом, а ти, сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь!
