Объяснение:
Височенна, чотириярусна тайга, буйна й непролазна, як африканський праліс, стояла навколо зачарована. Не шелесне лист, не ворухнеться гілка. Сорокаметрові кедри, випередивши всіх у змаганні до сонця, вигналися рудими, голими стовбурами з долішнього хаосу геть десь під небо і заступили його кронами. Там по них ходило сонце і пливли білі хмари. Слідом за кедрами пнулися велетенські осики та інші листаті гіганти, що, будучи нижчими за кедри, творили другий ярус. Потім височенна ліщина колючого горіха, ялини, де-не- де берізки, берестина, черемха, перевиті ліанами дикого винограду та в’юнків, ішли вгору третім ярусом. А внизу — у четвертому ярусі — суцільний хаос. Місцями густа, мов щітка, звичайна ліщина, височенні трави і бур’яни. Повалені вздовж і впоперек дерева, мов велетні на полі бою, одні зі скрізними дірами-дуплами, як жерла небувалих гармат, другі вивернуті з усією системою коріння, що тримали його руба, як стіни або як велетенські пригорщі зі стиснутими межи пальцями камінням і землею.
Зміст
Powered by GitBook
творення прикметникiв
У цьому курсі ми розглянемо основні розділи мовознавства, які необхідно знати для успішного складання ЗНО та подальшого засвоєння матеріалу.
Зареєструватися
творення прикметникiв
Префiксальним прикметники утворюються вiд:
Прикметникiв: важливий – надважливий.
Iменникiв (з прийменником без): без голоса – безголосий.
Суфiксальним прикметники утворюються вiд:
Прикметникiв: бiлий – бiленький.
Iменникiв: лiто – лiтнiй.
Дiєслiв: гнути – гнучкий.
Прислiвникiв: вчора – вчорашнiй.
Префiксально-суфiксальним прикметники утворюються вiд iменникiв:
при березi – прибережний.
Основоскладанням прикметники утворюються вiд:
Двох iменникiв: кислий i солодкий – кисло-солодкий.
Iменника та прикметника: довгi ноги – довгоногий.
Iменника та числiвника: сорок рокiв – сорокарiчний.
Сонце котиться на спочинок. Мрійливими стають береги. Принишкли верболози й комиші. Задрімала далечінь. Зрідка крякне десь крижень, закахкає дика качка чи обізветься в лунній тиші деркач. Червонясті заграви освітили небокрай, тихі заплави. Довгоногий чорногуз завмер на зеленому болоті, підсвіченому жовтогарячим призахідним промінням.Тільки-но згас палаючий захід і синьо-зелена оксамитова ніч, гаптована рясним золотом зірок, за ліском на лівобережному пагорбі запалало червоне вогнище. Горів ліс, горіла земля, горіло небо на обрії. Жовтогарячі, рожеві, фіолетові косиці хмар вилискували в зеніті: сходив місяць.А незабаром був уже в небі, прояснілий, золотавий. Йому всміхався другий, з води…
Літня ніч коротка. Раптом зашелестіли комиші. Змахнула крилами і знялась у повітря проворна чирка. Сплеснула рибина під берегом. Барвисто займався схід. Із свіжими рум’янцями, з росяною прохолодою по-молодецькому бадьоро зводився ранок.