У мудрої народному прислів'ї говориться: «Справі - час, а потісі - година!» У своєму житті я намагаюся дотримуватися цього правила. Тому, коли мама просить мене до по будинку, я ніколи не відмовляюся. Багато моїх друзів вважають, що домашня робота нудна й монотонна. Але це не так! Достатньо трохи пофантазувати - і повсякденні справи перетворюються на казкова пригода. Пилосос стає голодним драконом, вишукували на луках жирного баранчика, віник - вчителем бальних танців, а ганчірочка для збору пилу - Сластьона, підбирає скрізь солодкі крихти.
Секрет цього перетворення розкрила мені в дитинстві мама. Тому тепер ми весело беремося за будь-яку роботу: прибираємо, готуємо, ходимо в магазин за продуктами, поливаємо квіти, виносимо сміття - і відчуваємо себе трохи чарівницями. Зате як приємно потім разом пити чай на чистій затишній кухні, є пахне ваніллю пиріг і слухати цікаві татові розповіді. У такі хвилини відчуваєш себе по-справжньому щасливою.
Серед моїх ровесників є багато таких, які намагаються утвердитися у житті за рахунок зверхності,зневаги інших, грубості, своєї невихованості. Не розуміючи простих істин співжиття в колективі, такі люди викликають осуд і ніколи не стануть лідерами. Ніхто не хоче мати справу з грубіяном. Від нього
відвертаються на вулиці, в громадських місцях. Грубість ніколи не була окрасою людини, ніколи не уживалася з добротою і вихованістю. Мабуть, кожен погодиться зі мною, що грубіян підліток— це в майбутньому нікчемна людина. То хіба хочеться з ним дружити, вирішувати якісь справи? Хіба хочеться довірити йому свої таємниці, відкрити душу, щоб бути потоптаним? Думаю, що нам усім не треба стояти осторонь грубості і неви- хованості, а боротися з ними. Тому кажуть:перед грубітю зачиняються двері й закриваються серця .
Підмет — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання хто? що? Підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку, рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником.
Присудок — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання що робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке? Присудок завжди пов’язаний із підметом. Він найчастіше виражається дієсловом (приклад: Пишається над водою чарівна калина. ((що?) калина; калина (що робить?) пишаеться)), рідше — прикметником чи іменником.
Другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. Вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них.
Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?). Додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (приклад:Стали їсти цукерки. З`їли все солодке, що було у домі).
Означення — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання який? чий? котрий? (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та скільки?(лише в непрямих відмінках). Означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником.
Обставина — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету б, умову) і відповідає на питання де? коли? чому? з якою метою? як? та ін. Обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (приклад:Уранці (коли?) йшли (як?) бадьоро, швидко, легко: вітер дув (як?) збоку, а несупроти).