Верба – це чудове дерево, яке зустрічає весну одним із перших. Вона часто росте біля річок і озер, де її гнучке гілля звисає до води, наче намагаючись напитися свіжої криштальної води. З приходом весни, в березні, на гілках верби з’являються пухнасті сіренькі котики. Вони, такі ніжні та м’які, і справді нагадують шерстку кошеняти. Так і хочеться до них доторкнутися! Згодом вони перетворюються на золотаві суцвіття, з яких потім з’являються зелені сережки. Верба, як справжня красуня, за весну змінює три різних вбрання!
Поняття подорожі в часі споконвіку викликало в людей різноманітні фантастичні уявлення про те, як можна здійснити стрибок крізь четвертий вимір. Але звичайно ж Вам не потрібні ні машина часу, ні фантастична просторова червоточина для того, щоб мандрувати крізь роки.
Як Ви можливо помічали, ми всі з Вами постійно беремо участь в процесі подорожі в часі. В загальному, час – це міра змін у Всесвіті, і подобається це нам чи ні, ми також постійно зазнаємо змін. Ми старіємо, планети рухаються навколо сонця, речі нищаться.
Ми вимірюємо проходження часу секундами, хвилинами, годинами і роками. Але це не означає, що час тече рівномірно. Так само як вода в річці, яка то прискорюється, то сповільнюється, в залежності від розмірів русла, час по-різному протікає в різних місцях. Іншими словами, час відносний.
Але що спричинює ці викривлення довкола нашого прямолінійного шляху від колиски до могили? Всьому причиною є взаємовідносини між часом і простором. Люди завжди користувалися трьома вимірами – довжиною, шириною та глибиною. Час долучився до цієї трійці в якості четвертого ключового виміру. Час не може існувати без простору, і простір не може існувати без часу. Обидві величини існують як одна – просторово-часовий континуум. Будь-яка подія, яка відбувається у Всесвіті, відбувається і в часі, і в просторі.
В статті ми розглянемо реальне життя, щоденні явища подорожей в часі, а також гіпотетичн обманути час.
