Пропоную скласти таку розповідь про Ніну Матвієнко:
Ніна Матвієнко - співачка, народна артистка України. Ніна Митрофанівна - це справді легендарна жінка сучасності. Ніна народилась у 1947 році у бідній родині. Дівчинка пасла худобу та один рік навіть ходила у найми. Коли їй виповнилося 11, дівчинку відправили до інтернату. Після закінчення інтернату, дівчина пішла працювати на завод. Проте її хист помічали всі, тому вона невпинно намагалась спробувати себе у співі. Ніна Митрофанівна вступила до хору і Григорія Верьовки. Саме там почалась її кар'єра. Співаючи в хорі, вона паралельно навчалась в Київському університеті. Хор був лише початком. Часи минали, жінка ставала популярною. Її автентичний спів впізнавали в Канаді, Мексиці та США, де вона гастролювала. Сьогодні Ніна Матвієнко не припиняє займатися своєю улюбленою діяльністю, то ж її співи можна почути на радіо, телебаченні та в інтернеті.
Ось ми і потрапили на цю мальовничу та простору галявину, від постійного відвідування тут трішки прив'яла трава, але це завсім її непсує. Посередині галявини стоїть притихла берізка, вона здається такою витонченою та сумною. Навколо пожовкле листя, воно встелило всю землю, і здається що сам художник розілляв тут палітру з жовтогарячими красками. Ось насунуси кучеряві хмари і з'явились дощові краплинки, вони теплі та привітні, дощик вкриває рослинки і стікає по листочках наче сльози. Настала тиша, тільки листя шелеститі під тиском краплинок дощу. Зіпсував тишу дятел, влаштувавши стукіт на старому самостійному дубі, напевно робить хатинку щоб в ній могла словатись від дощу білка. Дощик зупинився і сорока білобока вирішила заспівати свою пісеньку, почувши це коник вирішив її підтримати та застрекотати разом з нею.
Україна - моя Батьківщина.
Моя улюблена страва - український борщ.
Кожен українець змушений захищати свій народ.
Я завжди розмовлятиму українською мовою, тому що я українка!