"Ми ж не на уроці української мови!" - обурюються дітлахи, яким вказують на ганебну для українця помилку. Але уявімо собі, що так само до своїх обов'язків будуть ставитися лікарі, архітектори, вчителі... Та ті ж самі касири, коли повертають вам здачу. Вже не так весело, правда ж?
А мова - це лікар, архітектор, вчитель епохи. Вона формує нашу національну свідомість, наш дух, наше відношення до Вітчизни та до самих себе. Найновітніші комп'ютерні програми не зможуть виправити те, що вже було спаплюжене безвідповідальним ставленням до мови, найціннішого скарбу, який був доручений нам попередніми поколіннями.
Адже орфографія - це не якісь нудотні правила, а показник нашого відношення до мови, якою розмовляємо і якою думаємо. Чи можна навіть думати з помилками і вважати себе високодуховною освіченою людиною? Комп'ютер, на який покладається людство у вирішенні майже не всіх питань, у першу чергу, теж витвір людини. А отже, одного разу може просто вийти з ладу. І, якщо ми не можемо зберігти нічого у собі, як ми зможемо вижити у безмежно ускладненому нами самими світі? Що залишиться в нас, якщо усі надбання згинуть разом з Інтернетом і жорсткими дисками?
Не тільки орфографією нехтують люди, посилаючись на могутність інформаційних технологій. Не тільки мову поступово забувають, бездумно дивлячись в екран. І наше завдання полягає не в тому, щоб залишити все у холодній залізяці, а в тому, щоб витягнути з неї для себе все можливе.
27 Лис 2012, 03:01Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добре знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі, він перетворився останнім часом на справжню «Мекку» туризму. Кожен, хто подорожує Дніпром-Славутою, конче ступає на цю предковічну землю. І взагалі всі, хто приїздить до запорізького краю, прагнуть неодмінно відвідати легендарну Хортицю.Хортиця — кровна братаниця Дніпра. Скільки несе свої води Дніпро-Славутич, стільки й височить посеред його розлогого плину закучугурений крислатими дубами кам’яний острів, що, немов гігантський старезний вітрильник, тихо пливе у вічність, Хортиця в сльотаву днину — сувора і хмурна, за сонячної погоди — велична і чарівна.Острів — справжнє буйство ландшафту. Утворюючи його, природа довго не роздумувала — нагромадила бескиддя гранітних скель, залила низинні місця водою, кинула деінде віхті зелені — і вийшло диво. Мальовнича краса острова збереглася і до наших днів.Хортиця — свідок подій сивої давнини. На крутих берегах острова зупинялися вої київських князів Олега, Ігоря, Святослава, Володимира. Пізніше тут таборилася Запорозька Січ, майоріли козацькі корогви. Під одним із дубів козаки писали політичний вердикт — лист турецькому султанові.До наших днів дійшли козацькі назви окремих скель та яруг. «Найстійкіша» — Чорна скеля. Навіть за найясніших днів не освітлюється сонцем цей похмурий стрімчак. За переказом, саме на Чорній скелі 972 року загинув у нерівному бою князь Святослав.На Чорному бескиді в’юниться Зміїна печера, що являє собою природне урвище глибиною до чотирьох і шириною до одного метра. Переказують, що тут запорозькі козаки ховали військову казну.Довкруж Хортиці чимало напівзатоплених скель-острів-ців. Одна зі скель називається Запорозька миска. Це справді дивовижне творіння природи — виїмка діаметром півтора і глибиною близько метра, схожа на посудину. З покоління в покоління дніпровські лоцмани передавали легенду про те, що в спекотні дні козаки варили тут галушки завбільшки з кулак.Неподалік від острова, на околиці села Верхня Хортиця росте славетний сімсотрічний дуб. Розповідають, що під дубом стояв зі своїм військом Богдан Хмельницький, коли 1648 року йшов на Жовті води.Нині унікальна пам’ятка природи під охороною закону.
Добро , а тим паче в сучасному світі його немає..Я пам'ятаю як одного разу мені бабуся розповіла , що таке добро і злоДобро - це дія від якої отримуєш задоволенняНаприклад допоміг мамі прибрати в квартиріЗвичайно, якщо тебе силою будуть просити, ти не будеш від цього отримувати насолодуДопоміг бабусі перейти дорогуЦе добре діло, це діло виражає і співчуття до бабусі та насолоду, що ти не такий як всіУ сучасному світі зараз модно вживати алкоголь, курити, вживати наркотикиЗло-це діло від якого тебе потім буде мучати або совість або навіть та людина, чи навіть тварина... Як я казав в сучасному світі 57 % людей припадає до некультурної галозі життя. Згадаємо євромайданНіч,нікого не видно,люди проти нестабільного режимуЗгадаємо що вони кричать : - Хочемо бути у Європі.( і так по 50 000 вигуків на день) Але беркут не буде тягнути як то кажуть кота за хвоста, вони вирішують це зробити так(наказ- перше діло перед всьому ) Беркут б'є невинних людейЛюди ставтеся до інших так як хочеш щоб ставилися до тебе.Тоді не буде зла...
"Ми ж не на уроці української мови!" - обурюються дітлахи, яким вказують на ганебну для українця помилку. Але уявімо собі, що так само до своїх обов'язків будуть ставитися лікарі, архітектори, вчителі... Та ті ж самі касири, коли повертають вам здачу. Вже не так весело, правда ж?
А мова - це лікар, архітектор, вчитель епохи. Вона формує нашу національну свідомість, наш дух, наше відношення до Вітчизни та до самих себе. Найновітніші комп'ютерні програми не зможуть виправити те, що вже було спаплюжене безвідповідальним ставленням до мови, найціннішого скарбу, який був доручений нам попередніми поколіннями.
Адже орфографія - це не якісь нудотні правила, а показник нашого відношення до мови, якою розмовляємо і якою думаємо. Чи можна навіть думати з помилками і вважати себе високодуховною освіченою людиною? Комп'ютер, на який покладається людство у вирішенні майже не всіх питань, у першу чергу, теж витвір людини. А отже, одного разу може просто вийти з ладу. І, якщо ми не можемо зберігти нічого у собі, як ми зможемо вижити у безмежно ускладненому нами самими світі? Що залишиться в нас, якщо усі надбання згинуть разом з Інтернетом і жорсткими дисками?
Не тільки орфографією нехтують люди, посилаючись на могутність інформаційних технологій. Не тільки мову поступово забувають, бездумно дивлячись в екран. І наше завдання полягає не в тому, щоб залишити все у холодній залізяці, а в тому, щоб витягнути з неї для себе все можливе.