Вчити поважати людей похилого віку дітям потрібно ще з дитинства, вчити поступатися місцем, ставиться з повагою і розумінням, прищеплювати загальнолюдські позитивні якості. Потрібно розповідати дитині як жилося цим людям, як вони працювали і навіть воювали для того, що б ми зараз жили добре і жили на своїй землі, а не в рабстві. Можливо дитина цього не зрозуміє спочатку, але з віком це прийде саме. А якщо у вас питання стосується, як навчити поважати людей похилого віку вже дорослій людині, то я вам скажу, що якщо не поважав то і поважати не буде
Жив собі заможний чоловік із сином. Коли хлопець став дорослим, батько сказав: – Вирушай у подорож світом. Ось тільки поспішай не гроші заробляти, а розуму набиратися. Дізнайся, як живуть і працюють люди. Дав золотих монет на дорогу, наказавши їх не витрачати даремно, благословив і відпустив. Мандрував юнак, коли це опинився в одному місті. Дивиться: ведуть чоловіка до в’язниці. – Скажіть, люди добрі, – звернувся він до оточуючих, – що поганого зробив цей бідолаха? – Має багато боргів і не може їх сплатити. Тому повинен сидіти за ґратами. Мандрівник звернувся до суддів: – Панове, чи можу сплатити борги чоловіка та викупити його з неволі? – Будь ласка, – почув у відповідь юнак. Хлопець віддав усі гроші, продав одяг і нарешті зібрав потрібну суму. Судді відпустили в’язня, й вони вдвох вирушили подорожувати світом без копійки в кишені. Одного разу зголоднілі мандрівники лягли відпочити під деревом. – Набридло таке життя й тебе шкода, – раптом сказав викуплений чоловік. – Адже не з власної вини страждаєш. Ходімо до моєї названої сестри, чарівниці, хай зарадить нашим бідам. – Згода. Довго йшли, нарешті дісталися лісу. Дерева височенні – аж до самого місяця, листочки на них золоті, а гілки – срібні. А посеред галявини палає яскравий вогонь і дим в’ється. Хлопець, недовірливо оглядаючи все навколо, тільки шепоче: – Дивина яка… – Не бійся, – заспокоює товариш. – Ніхто нас не скривдить, адже тут мешкають мої названі сестри з матерями. Зачекай, повідомлю про наш прихід. Тільки запам’ятай: якщо тобі дороге життя, не кажи жодного слова. Будь уважним, адже під золотим деревом збираються чарівниці, щоб вишивати й таночки водити. Якщо помітять, нашлють закляття. Сказавши це, чоловік мов крізь землю провалився. Минув якийсь час. Юнакові набридло чекати, й він вирішив прогулятися лісом. Раптом дивиться: крилаті дівчата танок водять. Сховавшись, хлопець хотів по гати за красунями, та, на біду, одна з них помітила не гостя й наслала чари. Тієї ж миті бідолаха осліп та онімів. Невдовзі на крилах прибув товариш, дістав маленьку сопілку, сів на дереві й заграв. З усіх боків почало злітатися стільки чаклунів і чарівниць, братів і сестер названих, що й не злічити. Подалися вони шукати в лісі цілющі трави, щоб вилікувати юнака. І справді, незабаром гість одужав. Крилаті дівчата почали вмовляти красеня лишитися з ними, обіцяючи оженити на найвродливішій чарівниці. Хлопець подумав-подумав і сказав: – Дякую вам усім, але на мене чекає старий батько. Багато чому навчився, мандруючи світом, і у вас хорошу науку здобув. Найкраще там, де серце лишилося. Моє – в батьківському домі. Повернувся юнак до тата мудрим і спокійним та з чарівними подарунками. Незабаром зустрів дівчину, з якою створив гарну сім’ю, і жили вони у щасті й коханні.
