Пригода на острові
Ми відпочивали на цьому острові третій день. Чекаючи товариша, який подався в село закупити продуктів, я оглядав усе довкола.
Згодом побачив, як від берега рушив човен. У ньому сиділо троє засмаглих парубійків.
Скупавшись і перевіривши снасті, я пішов через острівець на протилежний берег. Раптом почув дивний звук. Повернувшись, побачив у розкуйовдженому гіллі куща собаку. Він лежав і здавався повністю безпорадним: лапи безвільно відкинуті вбік, морда - на зів'ялому листі. Собака не поворухнувся, тільки повільно повів запаленим оком, що виражало біль і тугу. Очевидно, хворий чи поранений. Як же пес опинився на острові? Невже його привезли хлопці, які нещодавно приставали до острова на човні? Знайшовши неподалік бляшанку, я набрав води і спробував напоїти тварину. Собака намагався ковтнути рятівну вологу.
- Де ти взяв цього пса? - почувся голос товариша.
І в цю мить собака загарчав, ледве підвівся і встав на чотири лапи. Я не міг повірити своїм очам: невже тварина, яка ледь переводила подих, звелась і навіть силкується захистити мене?
Я розповів про човен, що причалював до берега, яким, мабуть, і підкинули пса.
Ми оглянули собаку. На боці суцільна рана, шерсть облізла, шкіра подекуди відвисла. Не можна було без душевного болю дивитися на нещасну тварину.
Ми енергійно взялися його лікувати. Спершу промили рану водою, змиваючи налиплий пісок, потім обережно обробили йодом, присипали стрептоцидом і перев'язали моєю сорочкою.
Довірившись нам, собака стояв сумирно, лише іноді сіпався від болю, щулив тремтячі вуха, мружив очі.
Я відчував, як у ці хвилини сповнююсь співчуттям, співпереживанням, - дарма що ми лікували тварину, а не людину.
Ми спорудили з листя курінь і сховали собаку від пекучого літнього сонця, пригадали цікаві мисливські пригоди, уявляли, як восени підемо з ним на полювання.
Раптом почулося хрипкувате пострілювання мотора. Зовсім неподалік до берега пристав човен, який я одразу впізнав. Із нього вийшла дівчина.
- Альбатрос! - озвалася вона.
Собака, що досі непорушно сидів коло намету, моторно звівся і з хворобливою грацією пораненої тварини побіг назустріч. Дівчина опустилася навколішки і погладила пса поміж вухами.
- Це ваш собака? - запитав я непривітно. - Що з ним ста
лося?
Дівчина ніяково розповіла, що це собака товариша і що тварина мало не обварилася, коли випадково перевернувся казан з рибальською юшкою... А на наш докір, що не допомогли гончакові, пояснила, що ніхто не знав, як це зробити.
— То ви привезли його здихати на острів? - різко перервав
дівчину мій товариш. - Курс лікування ще не закінчено, до
побачення.
Дівчина, гнівно глянувши на нас, круто розвернулася, пішла геть. Собака спробував кинутися навздогін, та товариш міцно тримав його за ремінь, заспокоюючи. Коли човен віддалився, товариш відпустив ремінь. Собака підбіг до води і тужливо заскімлив, дивлячись на протилежний берег Дніпра, де на узліссі біліли намети молодіжного табору.
— Від нього відреклись, а він не здатен осягнути людської
жорстокості, відплачує за неї незрадливою любов'ю. Вірність! -
сумно сказав товариш.
-Бедный знает и друга и недруга.
-Без беды друга не узнаешь.
-Больше той любви не бывает, как друг за друга умирает.
-Будь друг, да не будь в убыток.
-Будь друг, да не вдруг.
-Был бы друг, найдется и досуг.
-Был у друга, пил воду - показалась слаще меду.
-Был Филя в силе - все други к нему валили, а пришла беда - все прочь со двора.
- Вежливым открываются все двери.
-Верный друг лучше сотни слуг.
-Вешний лед обманчив, а новый друг не надежен.
-Волк — хищник по природе, а человек — по зависти.
-Вражда не делает добра.
-Все за одного и один за всех.
-Все любят добро, да не всех любит оно.
-Все пройдет, одна правда останется.
- В ком правды нет, в том и добра мало.
-Дал слово, держи его.
-Дальний путь, да ближний друг.
-Два друга - мороз да вьюга.
- Делу время – потехе час.
-Держись друга старого, а дома нового
-Держись за землю-матушку — она одна не выдаст.
-Для друга и семь верст не околица.
-Для милого друга не искать досуга.
-Для милого дружка и сережку из ушка.
-Доброе слово лечит, а злое убивает.
-Добрый друг лучше ста родственников.
-Доносчику первый кнут.
-Друг верен, во всем измерен.
-Друг за друга держаться - ничего не бояться.
-Друг на друга глядючи, улыбнешься; на себя глядючи только всплачешься.
-Друг познается в беде.
- Друга ищи, а найдёшь – береги.
-Дружба заботой да подмогой крепка.
-Дружно за мир стоять — войне не бывать.
-Друзей много, а друга нет.
-Ежели несчастья бояться, то и счастья не будет.
-Жаль друга, да не как себя.
-Жить было с другом, да помешал недруг.
-Жить- не тужить — добро добыть да лиха избыть.
-Завистливый от чужого счастья сохнет.
-Зависть добра не прибавит.
-Змея кусает не для сытости, а для лихости.
-Знаем вас — были вы у нас: после вас колуна не досчитались.
-Зовется другом, а обирает кругом.
-И сват свату друг, да не вдруг.
-И собака помнит, кто ее кормит.
-Иглой да бороной деревня стоит.
-Как аукнется, так и откликнется.
-Как хорош тот, у кого умная голова и доброе сердце.
-Карманы туги так будут други.
-Когда не ладятся дела, мне похвала
-Кому мир недорог, тот нам и ворог.
-Крепкую дружбу и топором не разрубишь.
-Кто в нраве крут, тот никому не друг.
-Кто друг себе, а кто и недруг.
-Кто хвалится, тот кается.
- К большому терпению идёт умение.
-Ласковое слово лучше сладкого пирога.
- Ласковое слово не трудно молвить.
-Ласковый роток да чистые руки по всей земле обведут.
-Легко друзей найти, да трудно сохранить.
- Легко сломать, да трудно сделать.
-Лжец - всегда неверный друг, оболжет тебя вокруг.
-Лучше матери друга не сыщешь.
-Лучше умереть возле друга, чем жить у своего врага.
-Люби спорщика, не люби потаковщика.
-Мил да люб, так и будет друг.
-Много добра в кувшине, да головой в него не пролезешь.
-Мстят сильно иногда бессильные враги.
-На себя не наговаривай, а с друга сговаривай.
-Надо пуд соли вместе съесть, чтобы друга узнать.
-Назвался другом в беде.
-Нашего горя и топоры не секут.
-Не бил бы в чужие ворота плетью, не ударили бы в твои дубиною.
- Не будет скуки, если заняты руки.
-Не будь упрям, а будь прям.