Сполучник – це службова частина мови, яка служить для зв’язку однорідних членів речення (підметів, присудків, додатків, обставин, означень) та частин складного речення (складносурядного, складнопідрядного) між собою. Так само, як і прийменник не має власного лексичного значення, не відповідає на жодне з питань та не є членом речення.
1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.
Увага. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:
Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.
Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:
Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:
Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!
Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.
2. Окремо пишуться:
а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.
б) Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.
1. "Хочу з'їсти це яблуко", - промовила дівчина. 2. Хлопець почув її прохання і крикнув: "Воно на кухні, можеш брати!" 3. "Де саме?" - спитала Галя. 4. "Та он же воно, - відволікся від роботи Павло, - стоїть на поличці". 5. "Я не бачу, де? - спитала дівчина і добавила: - Ти ж знаєш, у мене поганий зір". 6. "У мене також! - хлопець розлютився не на жарт. - Та он же воно, перед тобою". 7. Галя спитала: "Де це яблуко?"
1. Дівчина сказала: "Я люблю малювати". 2. "У мене п'ять, я в шоці!" - Віктор здивовано вигукнув. 3. "Будь обережна з заліском, - батько порадив дочці і додав: - Можна обпектись". 4. Студенти вирішили: "Будемо тут їсти". 5. Перехожий запитав у мене: "Чи не знаєте, де знаходиться театр?". 6. "Сьогодні декілька контрольних робіт, - викладач повідомив. - Ви підготувались?"
1. Дівчина сказала, що любить малювати. 2. Віктор здивовано вигукнув, що у нього п'ять. 3. Батько порадив дочці, щоб та була обережна з заліском, тому що можна обпектись. 4. Студенти вирішили, що будуть тут їсти. 5. Перехожий спитав у мене місцезнаходження театра. 6. Викладач повідомив, що сьогодні декілька контрольних робіт, і спитав, чи учні підготувались.
На початку року у нашій школі побували гості,яким зраділи всі.Одного вересневого ранку сидячи на уроці через віконечко поблискувало сонечко,так хотілося ще трошки тепла,вчитель звернув увагу на мене,і вдвері зайшов завуч і попросив всі класи зібратись в актовому залі.Всі діти нашої школи зібрались там,очікуючи ми з друзями міркували чому ми тут, і ось за декілька хвилин ми здивувалась,на сцену вийшли артисти цирк з різними звірями,які показували різні трюки.Маленькі пухнасті друзі.В кінці вистави нам дозволили їх потримати,чому ми були дуже раді,оплодуючи ми за ще раз прийти до нас,маленьких пухнастих гостей.
1. Разом пишуться складні сполучники, які становлять тісне поєднання повнозначних слів із частками або прийменниками: адже, аніж, втім, зате, мовби, начеб, начебто, немов, немовби, немовбито, неначе, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, отож, притім, притому, причім, причому, проте, себто, тобто, цебто, щоб, якби, якщо; також слова: абощо, тощо.
Увага. Сполучники зате, проте, щоб, якби, якщо, які пишуться разом, треба відрізняти від однозвучних самостійних слів, що пишуться з прийменниками за, про та частками би, як окремо. Так, сполучники зате, проте можна замінити одним із протиставних сполучників а, але, однак, тоді як прийменники за, про та вказівний займенник те такій заміні не підлягають. Пор.:
Хоч не застав Івана дома, зате пройшовся; але: За те оповідання його похвалили.
Сполучник щоб легко відрізнити від займенника що з часткою б, оскільки на займенник що виразно падає наголос. Пор.:
Сказав, щоб усі прийшли; але: Що б ви сказали, кали б я не приїхав?
Сполучники якби, якщо можна відрізнити від однозвучного з ними прислівника як із часткою би та займенника що за до контексту, бо на прислівник як завжди падає логічний наголос. Пор.:
Якби тут був мій товариш!; але: Як би краще виконати завдання!
Якщо хочеш, до тобі; але: Як що трапиться, нарікай на себе.
2. Окремо пишуться:
а) Сполучники з частками б, би, ж, же: або ж, адже ж, але ж, а як же, бо ж, коли б, коли б то, отже ж, хоча б, хоч би.
б) Складені сполучники: дарма що, для того щоб, замість того щоб, з тим щоб, з того часу як, незважаючи (невважаючи) на те що, після того як, при цьому, та й, так що, тимчасом як, тому що, у міру того як, через те що й под.