Сьогодні шанування старшого покоління, на превеликий жаль, не є популярним чи модним. Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України. Багато художніх творів вчать нас шанобливому ставленню до старшого покоління, повазі до пращурів, але чомусь сьогодні скрізь ми бачимо зворотнє, неповагу і зневажання.
Шанування старості в основі своїй має повагу та уважність до людини, її потреб, віку та того факту, що завдячуючи їй ми маємо наше сьогодення.
Шанування до людини народжується в родині, плекається в школі та знаходить свою реалізацію в суспільних відносинах. На жаль, сьогодні в дуже невеликому числі українських родин вчать дітей, як шанобливо ставитися до старших людей. Сучасне телебачення зовсім ігнорує цю потребу в вихованні у молодого покоління шанування до старших людей. Коли подивишся, як поводяться у транспорті, в чергах зі старими людьми, то стає соромно за українців, за націю з віковими традиціями і культурою.
На жаль, ставлення держави до старшого покоління також показує їх повну зневагу цими дорогоцінними людьми. І поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго нам прийдеться вчитись на власних помилках.
Я проти існуючої в суспільстві думки про те, що стара людина - неповноцінна. Бо старіє тільки тіло, а душа завжди молода. Я вважаю, що треба більше звертатись до людей похилого віку, вони наймудріші люди нашого суспільства. Треба створити клуби для людей похилого віку, дати їм заняття по душі, допомагати їм щоденно.
Вікова мудрість вчить,"що посієш, то і пожнеш". І тому наше сьогодняшнє ставлення до старшого покоління готує нашу старість. Якщо ми шануємо старість, наші діти будуть шанувати нас. І не треба потім на когось нарікати, бо тільки шанування народжує шану і повагу.
Зрештою, все повинно змінитись. Повага і шана повинні повернутись в наші родини, на нашу землю, бо без цього ми ніколи не будемо гідними свого краю, своїх пращурів, величного майбутнього.
У наш час більшість людей полюбляють комп*ютерні игри. Мабуть,це справді цікаво,але мене у комп*ютері приваблює на зовсім це. Сьогодні завдяки комп’ютеру і іншим технологіям, пов’язаних з комп’ютером, можна робити практично все. Людина використовує комп’ютер не тільки вдома для розваги, але й дуже часто на роботі. Ще можна спілкуватися з людьми , у яких самі різні захоплення, які живуть хоч на іншому кінці планети. Комп’ютер вкрай сильно увійшов у життя людей, сьогодні таке життя без нього уявити просто неможливо. На жаль, це має і досить серйозні побічні ефекти. Насамперед потрібно виконувати певні правила,щоб не завдати шкоди,сидячи за комп*ютером. Тримати осанку, робити зарядку для очей, сидіти не більше години на день та не дуже близько до екрану. Якщо слідкувати за такими правилами,то цілком можна займатися своїми справами в комп*ютері. Отже, комп'ютер у житті людей займає важливе місце,але потрібно пам*ятати, що комп'ютер винайшли для того, щоб полегшити життя, а не замінити його.
Новий рік – моє найулюбленіше свято. Напередодні мене завжди охоплює дивне відчуття, наче має статися щось радісне та чарівне. Усюди святкова атмосфера, усі готуються до свята – вибирають красиві ялинки, купують різні фрукти, солодощі, готують подарунки для близьких. Змалечку Новий рік – це наче казка для мене.
Ми починаємо готуватися до святкування заздалегідь. Прибираємо у домі, наряджаємо ялинку, прикрашаємо кімнати кульками, гірляндами, красивими іграшками, святковими лампочками, свічками. Мені дуже подобаються новорічні та різдвяні вінки з вітками хвої, яскравими стрічками та фігурками янголів. Раніше я таке бачив лише у зарубіжних фільмах, а зараз ця мода дійшла й до нас.
Мама завжди готує для святкового столу щось незвичне, небуденне. Я намагаюся не проспати момент приходу нового року під бій курантів. Після останнього удару на вулиці починається феєрверк, який може тривати годину! Кожного року до нас у гості приходять родичі та друзі. Ми веселимося, проводимо різні конкурси, танцюємо, співаємо. Це завжди дуже цікаво, проте я зазвичай рано засинаю. А вранці одразу біжу до ялинки, щоб подивитися, що мені подарували.
Особливо гарно, коли в новорічну ніч стоїть морозна сніжна погода. У вікнах усіх будинків мерехтять різнокольорові вогники. Усі святкують та розважаються. Мабуть, через те, що Новий рік – це загальне свято, відзначати його так захопливо!
Сьогодні шанування старшого покоління, на превеликий жаль, не є популярним чи модним. Я вважаю, що це одна з головних проблем сучасної України. Багато художніх творів вчать нас шанобливому ставленню до старшого покоління, повазі до пращурів, але чомусь сьогодні скрізь ми бачимо зворотнє, неповагу і зневажання.
Шанування старості в основі своїй має повагу та уважність до людини, її потреб, віку та того факту, що завдячуючи їй ми маємо наше сьогодення.
Шанування до людини народжується в родині, плекається в школі та знаходить свою реалізацію в суспільних відносинах. На жаль, сьогодні в дуже невеликому числі українських родин вчать дітей, як шанобливо ставитися до старших людей. Сучасне телебачення зовсім ігнорує цю потребу в вихованні у молодого покоління шанування до старших людей. Коли подивишся, як поводяться у транспорті, в чергах зі старими людьми, то стає соромно за українців, за націю з віковими традиціями і культурою.
На жаль, ставлення держави до старшого покоління також показує їх повну зневагу цими дорогоцінними людьми. І поки держава не навчиться шанувати старість, ще довго нам прийдеться вчитись на власних помилках.
Я проти існуючої в суспільстві думки про те, що стара людина - неповноцінна. Бо старіє тільки тіло, а душа завжди молода. Я вважаю, що треба більше звертатись до людей похилого віку, вони наймудріші люди нашого суспільства. Треба створити клуби для людей похилого віку, дати їм заняття по душі, допомагати їм щоденно.
Вікова мудрість вчить,"що посієш, то і пожнеш". І тому наше сьогодняшнє ставлення до старшого покоління готує нашу старість. Якщо ми шануємо старість, наші діти будуть шанувати нас. І не треба потім на когось нарікати, бо тільки шанування народжує шану і повагу.
Зрештою, все повинно змінитись. Повага і шана повинні повернутись в наші родини, на нашу землю, бо без цього ми ніколи не будемо гідними свого краю, своїх пращурів, величного майбутнього.