1. (1) Над вечір хуга втихла, (2) хмари на заході почервоніли, (3) сніг стужавів і гостро заблищав, (4) а повітря стало таким прозорим, (5) що було далеко видно голі дерева понад шляхом.
[ ], [ ], [ ], а [ так...], (що...).
|___↑
наскільки?
2. (1) Усі вдивляються в зоряне небо, (2) але ніхто нічого там не міг помітити, (3) хоч журавлиний клекіт ставав усе виразнішим.
[ ], але [ ], (хоч...).
|↑
незважаючи на що?
3. (1) На небі раптом зашуміло й загуло, неначе сосновий ліс на вітрі, (2) а чорна хмара так швидко росла й бігла, (3) що можна було слідкувати за нею очима.
[ ], а [ так...], (що...).
|↑
наскільки?
4. (1) Ще недавнечко ви не знали, (2) де дітися серед рівного безкрайнього степу, (3) а тут де не взялись гора і ліс по горі густий і високий.
[ ], (де...), а [ ].
|↑
чого?
5. (1) Нині кожен має бути людиною в людстві, (2) щоб кожним нервом відчувати його болі і тривоги, (3) нині кожен мусить почувати себе органічною часткою великого собору людської цивілізації, (4) щоб самовіддано тримати на собі його споруду.
[ ], (щоб...), [ ], (щоб...).
|↑ |↑
навіщо? навіщо?
Моя улюблена пора року – це літо. Мені подобається тепла, сонячна погода. Тому що тоді сяє сонечко, можна одягати легкий одяг, усі гуляють у парках та садах. Одразу з'являється чудовий настрій, і можна пограти або погуляти з друзями на вулиці. Але іноді я втомлююся від спеки, і мені хочеться, щоб за вікном йшов дощ. І коли йде дощ, я сиджу біля вікна, дивлюся на краплини води, зо падають з неба, і міркую або мрію про щось...