С туману веринали нові хвилі, чулося, що за ними йде ще не
ймовірна кількість інших. Туман був густий, і як весоке сіре
шумовиння покривав розлютований море. Ми сіли намол і
спустили ноги. Хвиля розбивалась об камінь і дохлюпувала до
наших підійшов солоні краплі. Часом ми помітили баранця
на черговій хвилі, й тоді бігли в бік доки за нами гналися
розгнівані води. Сплески вилітали так високо, що ми крізь них
дихали подвійною вогкістю шторму.
Ми розмовляли про ніжні пахощі степів. Безмежний степ
поріс травою. Як у морі хвилюється його зелена поверхня,
багато барв розкидано по степу щедрих барв збудженої землі.
І високе небо зависає блакитними шовками, до обріїв дзвенить
відблисками дорогого каміння голубими переливами степової
таємниці й високими милодіями степових птахів.
Пливе степ на ставивши вітрила. Море, пустельний степ
одного забарвлення та одного запаху. Через це людина шукає
інших морів, дальших обріїв і молодшої таємниці. Степ межує з
морем, що завжди приймала журавлів зі степу (За Ю.
Яновським ).
- Галю, давай спробуємо спекти щось смачненьке.
- Ой, Надю, справді, хочеться чогось солодкого.
- Тоді давай зробимо шоколадний торт.
- А ти вмієш?
- Трохи вмію.
- Тоді навчи мене.
- Гаразд, робитимемо разом.
- Я вже дістала посуд, запалила духовку.
- Добре, просій борошно, а я розбиватиму яйця та збиватиму їх міксером разом із цукром.
- Тепер можна додавати какао?
- Так, і обов"язково ванілін.
- Духовка нагрілася, ставимо пектись наш тортик.
- Скільки часу пройшло?
- Сорок хвилин.
- Час виймати корж з духовки. Якраз і крем готовий.
- Я зможу його змастити.
- Добре, а я підготую глазур.
- Який він став гладенький та блискучий! Смачний, напевно!?
