Осінь була суха, небо зоряне. Ледве блищала здалека тоненькою смужкою річка, темнів гай. Сонце тільки зійшло. Садок був уже пожовклий. Нога м’яко ступала по опалому листю, шелестячи сухим шелестом. Повітря було напоєне пахощами від того листя. І ці пахощі, і трохи холодне повітря, і червоне ще сонце бадьорили.У невеличкому круглому гайку було так само, як і в садку: жовто і напівмертво. Видно було, що за кілька часу й цього не буде, сніг укриє все, і все буде мертве. Та дарма! Зараз звідусіль віяло свіжістю, бадьорістю, силою. Це мертве віщувало незабаром живе.Те живе, що має прийти, що неодмінно мусить прийти, чулося в усьому: і в цьому свіжому повітрі, і в тому вічноосяйному сонці, і навіть у цьому жовтому листі, що, зогнивши, мусило дати початок новому буйному життю. Ні-ні, це була не смерть, а відпочинок — відпочинок здоровий, свіжий
1. Жити - підмет (тому що від нього можна поставити питання присудку Що це значить?), творити_присудок 2. (хто?) Ситий_підмет, (що робить?) не вірить_присудок. 3. (Хто?) Двоє котів_підмет, (що зроблять?) не поміряться_присудок. 4. (Хто?) Терплячий_підмет, (що робить?) не гине_присудок. 5. Речення з двома граматичними основами (між ними кома). (хто?) Один_підмет, (що робить?) збирає_присудок; (хто?) другий_підмет, (що робить?) розкидає_присудок. 6. (Хто?) Вівця з вовком_підмет, (що робили?) змагалися, зосталися_присудок.
