Кожного дня,тільки-но прокинувшись,я чую веселе:"Доброго ранку!" і бачу найлагіднішу в світі посмішку-мамину. З цих слів і починається мій кожний день. Мама-це найперша людина, яка вчить мене бути доброю, чуйною та справедливою. Тільки вона може так лагідно мене посварити, вказати на мої провинності,і так ніжно пригорнути та поговорити зі мною, як із дорослою людиною. Мама багато розповідає мені про різні життєві ситуфції і завжди наголошує, що на погані вчинки не можна відповідати тим же. І завжди потрібно ставитись до людей так, як хотілось би, щоб люди ставились до тебе. Я дуже хочу бути схожою на свою маму!
Наша мати пшениченька золоту сорочку тче.
А в тій золотій сорочечці, як маля,
Буде красуватися, буде усміхатися вся земля.
[со´нце грі´jи // в᾿і´тир в᾿і´jи // а_вода´ тиче´//
на´ша ма´ти пшини´чин᾿ка золоту´ соро´чку ч:е//
а_в_т᾿іj золот᾿і´j соро´чиц:᾿і / jак_мал᾿а´ /
бу´ди красува´тис᾿а / бу´ди посм᾿іха´тис᾿а вс᾿а зимл᾿а´//] .